Притча про ворогів!То чи потрібно нам навчитися любити ворога, якщо його образ уже створений, чи ж намагатися уникнути його появи?

В одній державі настільки вірили в провидіння, що у них був такий звичай: кожному засудженому на смерть перед стратою пропонувалося тягнути жереб долі. У мішечку були всього 2 листочка – «Життя» і «Смерть». Якщо засуджений витягав перший листок, його милували. Якщо другий – вирок тут же виконували вирок. Таким чином, у кожного засудженого була надія до самого останнього моменту, а у суддів був додатковий голос «згори» за або проти прийнятого ними рішення.

Так уже сталося, що один чоловік відкрив свою справу, вона стала потроху процвітати, а разом з успішністю, як це часто буває, з’явилися недоброзичливці. Вони спочатку наклепом домоглися арешту людини, а потім і підписання йому смертельного вироку.

Знаючи про те, що у засудженого завжди є шанс на порятунок, вони обманом викрали з мішечка листочок з написом «Життя» і додали другий листочок з написом «Смерть». Таким чином вороги не залишили людині жодного шансу врятуватися – який листочок він би не витягнув, його чекав смертельний вирок.

Читайте також:Як правильно ставити ціль? І для чого вона потрібна? Як досягнути успіху?

Але у людини були і друзі. Вони дізналися про підступи ворогів, проникли до засудженого до в’язниці і розповіли, що в мішечку на нього чекають два «смертельних» листочка. Друзі радили розповісти про це суддям і настояти на перевірці мішечка з жеребом. Але, як не дивно, засуджений зрадів цій звістці, попросив нікому про це не розповідати і повідомив, що це врятує його.

Друзі вже вирішили, що у нього перед смертю затьмарився розум, але він умовив їх зберігати мовчання. На наступний ранок чоловік витягнув жереб долі і його відпустили на свободу.

І друзі, і вороги, знаючи про два смертельні вироки в мішечку, дивувалися: як він зміг вийти з такого, здавалося б, безвихідного становища? А людина вчинила так: витягнувши листочок з мішечка, він, не читаючи, тут же проковтнув його. У суддів не залишалося іншого вибору, окрім як подивитися, який листочок залишився в мішечку. А так як там була «Смерть», то було офіційно встановлено, що чоловік витягнув «Життя».
Таким чином вороги, готуючи чоловіку вірну загибель, мимоволі привели його до спасіння.

Не забувайте: вороги від поганого життя не з’являються. Якщо вони у вас є – значить, ви гідні того, щоб вам заздрити. А у будь-якої талановитої людини недоброзичливці будуть завжди – тільки через те, що не всі таланти дісталися їм.

Ми усвідомлюємо складність рішень і тоді можемо розділити пробачення – якщо воно не здатне подолати образ ворога – наприклад, на смирення і каяття. Що має настати після цих – останніх, вистражданих тисячоліттями релігійних роздумів, духовних зусиль? Любов до ворога чи просто прийняття його дійсності і права на існування з усією його іншістю і правом на твій простір?

Любов до ворога є дзеркалом нашої душі. Бо якщо її немає, то, отже, ми заперечуємо головну сутність людини як Бого-подібної істоти: Бог – це любов, а отже, і людина – це любов. То чи потрібно нам навчитися любити ворога, якщо його образ уже створений, чи ж намагатися уникнути його появи?