Роки у неї вже не ті, скоро на пенсію виходити, а вона не може вгамуватися ніяк.

Вірі недавно виповнилося 25 років, після декрету, її одразу влаштували на роботу. Влаштували за допомогою старань мами її чоловіка Вадима. Ірина Дмитрівна працювала у невеликій фірмі, але на керівній посаді. Вона завжди була у дружніх стосунках з начальством, тому проблем не виникло.

Інакше б Віра нічого не знайшла. Місце вважалося досить перспективним. У їхньому невеличкому містечку знайти достойну роботу було проблематично, тим більше з маленькою дитиною на руках та без досвіду.

 

Невже вона не може зрозуміти, що виглядає вульгарно, – говорила Віра чоловікові, – фарбувати волосся у яскравий відтінок. Поговори з нею, скажи, що з неї скоро будуть всі навкруги сміятися.

Мама Віри жила на селі, носила досить непримітну зачіску та вбрання, ніколи не виділялася, була скромною та сірою.

– А навіщо мені ще щось?, – говорила вона, – я вже старша, діти виросли, внуки з’явилися. Вже мені зовсім не до помад, і не до модних нарядів. Хочу, щоб донці добре жилося. Вони у мене молодці, нехай у них вже буде, а я вже так…

Читайте також Монолог сімдесятирічної жінки, який примушує задуматись, чи правильно ми все робимо тут і зараз

А Ірина Дмитрівна взагалі не була з цим згідна. Вона самотужки виростила Вадима, чоловіка у неї не було. На сина переписала квартиру своєї матері, з новими меблями та технікою допомогла сваха. Жінка вирішила, що зараз час пожити для себе.

– У молодості грошей ніколи не вистачало, – говорила вона. Мама моя постійно хворіла, син маленький був на руках. Я багато чого упустила у своєму житті. А зараз так хочеться просто насолоджуватися всім.

Стриглася, волосся фарбувала у яскравий колір, джинси трішки рвані носила. Дуже дратувала своєю поведінкою невістку.

– Вона б ще в короткій спідниці прийшла на роботу, – повторювала дівчина. Хіба вона не розуміє скільки їй років виповнилося? Пані Ірина вже бабуся. Заявила недавно, що на море збирається поїхати, замовила новий одяг.

Але з цим замовленням трапився невеличкий конфуз. Вадим та Віра приїхали в гості до Ірини Дмитрівни, якраз коли вона розглядала свої нові модні речі.

Замість того, щоб підтримати її та порадіти, невістка одразу накинулася на неї і почала говорити, що такий фасон їй вже не йде, і що пора нарешті задуматися над своїм віком.

– Ці речі вам зовсім не пасують, – заявила Віра мамі чоловіка. Ну це справді вже занадто.

– А що з цими речами не так? – дивуючись запиталася Ірина Дмитрівна. – Він мені подобається.

– Ти у мене красуня, мамо, – кивнув Вадим.

– Ну їй вже не підходить такий одяг, смішно виглядає, – сказала Віра чоловікові по дорозі додому, – пора одягати скромніший та простіший одяг. Моя мама ніколи б таке не одягла. Ми з тобою вже три роки на море не їздили, а вона прикупила собі новий одяг, так ще й відпочивати їде. Для чого їй це потрібно?

– Люди всі різні, – сказала Вірі мама. – Сваха теж. Я їй інколи навіть заздрю по-доброму: така смілива Ірина. Виглядає вона дуже доглянутою жінкою, гарно фарбується, одягає стильний одяг.

– Мамо, про що ти говориш зараз?, – не зрозуміла дочка, – вона собі живе зараз у двокімнатній просторій квартирі, а ми в однокімнатній, вона їздить відпочивати, а ми протягом року сидимо в місті. Невже вона не розуміє, що молодим це більше потрібно! Вона егоїстка, думає лише за свої бажання та інтереси.

Мама Віро захитала головою: напевно щось вона точно упустила у вихованні доньки.

– Мені здається, Віра права, – сказала ввечері двоюрідна сестра, якій мама Віри розповіла історію, – молодим набагато більше потрібно, аніж нам, старим.

– Яким старим?, – розгнівалася мама Віки. – Моя сваха молодша від мене на 5 років, а мені тільки 54! Це вже похилий вік? Он скільки актрис в Америці виходить заміж в такому віці! Ні, я вважаю, що сваха молодець. Хотіла б і я мати таку відвагу. Але не зможу я так, точно не вистачить духу! А вона правильно живе.