Ще з самого дитинства сестри постійно принижували мене та говорили, що я нічого у житті не добюсь. Але я виросла і їм всім втерла носа

Жили ми в маленькій однокімнатній квартирі. У моєї мами було 5 дітей, але від різних чоловіків. Я була наймолодшою і відколи я себе пам’ятаю, про нас піклувалася старша сестра, Наталя, а мама все була знята і у неї не було часу з нами няньчитись.

Наталя закінчила школу та поступила в інститут на лікаря. Я завжди брала з неї приклад, та мріяла, що коли виросту, також піду вчитися на лікаря. А от інші сестри постійно принижували мене, та казали, що я не настільки розумна, щоб поступити в інститут. Тоді я почала читати книжки, в школі уважно слухала вчителів, щоб утерти ніс сестрам і довести, що я зможу чогось досягти у житті й буду не гірша за них.

З Наталею ми були у хороших стосунках, вона мені у всьому допомагала. Коли Наталя вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка, то вона часто забирала мене до себе.

Читайте також: Рідні будуть ситі та задоволені: запечена картопля в кефірі

На початку 11 класу, я почала ходити до репетитора, часто затримувалась у бібліотеці. Вдома я майже не бувала, та й не хотіла, оскільки від вічних принижень мені хотілося плакати.

Сестри, які завжди знущались наді мною, так в житті нічого не домоглися. Після закінченні школи вони відразу вийшли заміж, а йти вчитися та здобувати професію навіть і не думали. З чоловіками вони жили погано і були у постійних кредитах.

А я закінчила школу з відзнакою і все ж таки поступила в медичний інститут. Все у мене получилося. Згодом вийшла заміж за хорошого хлопця, який мене у всьому підтримував та мав можливість забезпечити мене і дітей. Я дуже щаслива, що все у мене склалося у житті саме так …