Що не станеться — невістка винна. Перша невістка була погана, друга погана… А вже потім люди розказали Галі, що він на першу жінку руку підіймав і на дитину навіть бувало.

Марійка — добра чорненька дівчинка, вся в маму, кучерява. Завжди сидить вдома, тільки й порається по господарству, з усіма тваринами за день переговорить. Вона добре розуміє, що крім неї радості в мами й дідуся з бабусею просто нема. Ще десь далеко існують тато з бабусею, але вона їх ніколи навіть не знала. Якось та бабця дзвонила мамі й питала до онуку, але навіть не вислухала й порала розказувати, як мама її сину життя зіпсувала.

— Бог їй суддя! — перехрестилася бабуся Таня. – Бувають матері-зозулі, а бувають — баби…

Мама покохала тата з першої миті, як тільки його побачила. Високий і веселий, добре вирізнявся поміж інших хлопців. Хоч і приїхав із села, але мав добру роботу й будинок, який пустував без нареченої. Ніколи не бачила його злим чи агресивним. І що, що був одруженим, всяке буває, ну не зійшлись люди, то й що?

Відгуляли весілля, батьки раділи, бо зять дійсно хороший.

— Обживешся в селі, звикнеш, — говорили доньці. — Дитятко знайдеться, так не в міському чаді зростатиме, а на свіжому повітрі. Там йому і молочко буде, і свіже яєчко, і ягідка зі свого саду…
Спочатку Галя (моя мама) не звертала уваги на відсутність звичайних речей. Прибирала, готувала… А гроші з весілля дивним чином поплили — сплатили борги за світло, купити газовий балон. А в Олега (мого татуся), виявилось, навіть одягу нормального немає, щоб змінити чи кудись піти між люди. Свекруха коли це чула, лише гаркала:

— Ну так купи. Ти ж тепер дружина і маєш піклуватися про чоловіка.

— Але ж він копійки заробляє…

Читайте також  Моя перша дружина також знала про мої принципі. Але, начитавшись жіночих блогів, у вільний від домогосподарства час, заявила «Хочу кар’єру!».

— Так витрачай із розумом! Де ж ті гроші візьмуться, коли у тебе он усе дорожесте — і зубна паста, і мило, і шампунь. Звикла до міських витребеньок!

Бабуся часто приїздила, підгодовувала смачненьким, мирила доньку, зятя і сваху. А коли вже я появилась, бабуся Таня щотижня везла мамі торби з продуктами і всім іншим, щоб молодій сім’ї допомогти. Не говорила, але в думках мала, що її сваха — зовсім не та, що дітям буде помагати. Лише кожен раз каже: «Оце йшла, та й забула. Іншим разом щось принесу!».

— Приходить і каже: «Бідні ви, дитятко маленьке, а без цукру сидите. От я собі мішок узяла, то тепер так добре! І масла у вас немає… Я кілограм купила — аж у роті тане!» — скаржиться Галинка. — Кажу: «Нічого, мамка приїде — привезе і цукру, і яєць. Може, і з наших курей користь була б, так курник розвалений. Прошу-прошу Олега, аби полагодив, а він з роботи прийде, поїсть – і до телевізора».

— А вона що? — журиться мати.

— «А що ж ти хотіла? Щоб чоловік роботою уривався, а ти тільки з дитятком на руках носилася?». Наче мені легко – не спускаючи дитину з рук, і попрати, і прибрати, і наварити…

— Ти, доцю, щось робити з тим, вмовляй його, хай щось помагає, а я поможу, чим зможу.
Зять радо завжди біжить на зупинку зустрічати тещу, яка тягне зо чотири сумки.

— А хліба ви не привезли!

— Ну то на тобі десятку, сам купиш!

Усе витягають з сумок, а сваха вже й на порозі. Сідає, пригощається:

— Он як у вас у місті добре — і ковбаска, і сир, і оселедці…

— Так мені воно не з неба падає, — не витримала якось Тетяна. – Уся зарплата йде на торби, а самі пісну картоплю їмо. Та й у селі все в магазині є. Але для дітей живу, а у вас їх ніби немає!

Сваха була злюща, як чорт. А чоловік Галі всякого наговорив, мовляв, мама може пожити для себе.

Хай би вона вже жила, як їй добре, але сина нічому доброму не вчить. Що не станеться — невістка винна. Перша невістка була погана, друга погана… А вже потім люди розказали Галі, що він на першу жінку руку підіймав і на дитину навіть бувало. То було поки теща не приїхала і не забрала посеред ночі дочку з онуком, поки зять п’яний валявся. Олег довго тримався, закодований був. Але коли марійці виповнилось 7 місяців, геть пропав за чаркою.

— Що мені робити? — питала Галя у свекрухи.

— Не чіпляйся до нього. Хоче пити — хай п’є. Вклади його тихенько спати і мовчи. Жінка має коритися.

— Так він же не просихає! А жити як?

— А було б не йти за нього, якщо не такий. Чого ж за сільського пішла? Ніхто більше не брав тебе, значить погана ти дівка була!

Галинка тоді й зрозуміла, що це кінець. Зібрала дитину і повернулась до батьків. Має роботу, живуть добре, ні про що не шкодує.

Марійці вже 9 рочків. Тато її не дав дитині ні копійки. Свекруха моя так і не зрозуміла, що зіпсувала життя синові. Каже: Тепер у мене вже двоє колишніх онуків.