Щоб це не обійшлося нам дуже дорого – ми вирішили запропонувати сусідам побудувати один колодязь на дві хати, оскільки вони теж носили воду з джерела.Але пізніше вони почали плакати, що не мають так багато грошей і відмовилися.

Нам з чоловіком у спадок дістався дім моїх батьків. Маленька затишна хатинка з великим городом у селі, поблизу міста. Єдиний мінус – тут нема водопостачання. Мені і чоловіку вже не дозволяли роки щодня по кілька разів бігати до джерела за водою.

Ми вирішили, що потрібно збудувати колодязь на подвір’ї. Щоб це не обійшлося нам дуже дорого – ми вирішили запропонувати сусідам побудувати один колодязь на дві хати, оскільки вони теж носили воду з джерела. Спочатку вони погодилися, ми навіть обрали місце, щоб було зручно і нам і їм. Але пізніше вони почали плакати, що не мають так багато грошей і відмовилися.

Мій чоловік – дуже добра людина, і тому він запропонував сусідам, що він сам оплатить всю вартість колодязя, а вони будуть йому повертати свою частину протягом трьох наступних місяців. Проте вони відмовилися і від цієї пропозиції і сказали, що не хочуть пити воду із загального колодязя.

Ми таки побудували для себе у дворі колодязь. І тільки я їду до міста – сусіди ходять до нас по воду, навіть не питаючи дозволу у мого чоловіка, який є вдома в селі. Приходять вони по кілька разів на день.

Коли я вкотре повернулася з міста – вирішила поставити крапку у такій зухвалості. Я їм сказала, що якщо хочуть і надалі користуватися нашим колодязем – повинні заплатити половину його вартості.

І ні, я зовсім не жалію людям відро води. Але вони не бідні, гроші мають. І основне, що мають змогу заплатити половину ціни. Ми з ними завжди були у гарних стосунках і допомагали один одному. А тут таке.

Читайте також Після цього ми з дружиною все обговорили і вирішили, що дружині краще не спілкуватися з моєю матір’ю.

Коли наступного дня я поїхала до міста в аптеку, сусіди почали жалітися моєму чоловіку, що я скупа і жадібна. І повертаючись до себе – знову прихопили відро води.
Коли чоловік розповів це ввечері, то моє терпіння лопнуло. Ми наступного ранку поставили замок на дверцятах нашого колодязя. Якщо сусіди по-доброму не розуміють, будемо діяти кардинальними методами.

Ми зачинилися вдома і спостерігали, як сусіди чекають, коли нас не буде у дворі, щоб взяти чергове відро води. Сусід підійшов до колодязя, побачив замок, здивувався і пішов додому з пустим відром.

Але я не зупинилася і зателефонувала до дільничого поліцейського, щоб провів з сусідами профілактичну бесіду. Оскільки без дозволу не можна вільно заходити на чужу власність.