Після цього ми з дружиною все обговорили і вирішили, що дружині краще не спілкуватися з моєю матір’ю.

Для моєї дружини слово “свекруха” завжди мало негативний сенс. Серед її подруг не було жодної, котрій би пощастило з матір’ю чоловіка і від неї чув десятки історій розлучень саме через стосунки невістки та свекрухи. Всі вони мали майже однаковий сенс: “Невістка не сподобалась свекрусі з першого погляду”. А далі історія продовжувалася лише деталями про всіляку гидоту, що відбувалась між двома жінками, які чомусь опинилися по різні боки барикад.

На жаль, з моєю дружиною трапилась така ж історія. Як вона тепер сама говорить, що тоді вона була молода і наївна, думала, що справжнє кохання нічим не зруйнуєш. Але насправді виявилося, що на шляху до хороших стосунків є чимало перешкод. Знайомство з моєю мамою дружина відтягувала до останнього. Хоч вона і не налаштовувала себе негативно, але зізналась, що їй просто було страшно. Перша зустріч з моєю мамою трапилася перед тим, як я йшов у армію. Вона все ж зібралась і вирішила, що тягнути далі немає куди — пора знайомитися. Моя майбутня дружина доволі дружелюбна людина, добре спілкується з людьми будь-якого віку, тому я подумав, що проблем з моєю мамою у неї не повинно виникнути. До того ж під час підготовки до проводів теми для розмови могли виникнути самі собою.

Однак після цієї зустрічі моя майбутня дружина була дуже засмучена, сказала, що впевнена, що не лише не сподобалась моїй мамі, що мама її просто зненавиділа. Лише неясно за що. Дружина весь день мила посуд, прибирала, допомагала готувати і виконувала всі доручення. Тому я не міг повірити у це, подумав, що це якесь перебільшення від моєї чутливої дружини.

Я пішов у армію і вже й забув за ту ситуацію. Через рік, коли я повернувся, я покликав майбутню дружину жити до себе. Але й справді стосунки з моєю мамою у неї не клеїлися: дле неї моя майбутня дружина була безрукою, дурною і невихованою. А дружина тим часом з усіх сил намагалась їй сподобатися.

Ще через рік ми стали законними чоловіком та дружиною. Весілля не святкували, але мати настояла влаштувати невелике застілля. Мої батьки розлучені, тому ми стали жити у будинку з моїм батьком. Але чомусь і там моя матір змогла дістати дружину. Вона постійно говорила мені, що моя матір її ображає, звинувачує, ніби вона не чекала мене з армії, а десь гуляла. І по господарству матері вгодити було тяжко, для неї моя дружина була поганою хазяйкою, хоча у нас вдома завжди був порядок, готувала вона чудово, на плиті було і перше, і друге, ще й щось солодке до чаю. У вільний час дружина бігала допомагати моїй мамі, справді старалась їй чимось догодити.

Через деякий час мама почала натякати нам на те, що вона вже хоче онуків. Тоді дітей заводити ми ще не планували, хотіли трохи життя облаштувати. Дружина після натяків матері на дітей завжди була похмура, якась пригнічена. Я якось все ж випитав у неї у чому справа. Виявилося, що матір звинувачувала мою дружину у безплідді, що дружина зіпсована і непридатна. Мене це дуже розгнівало. Я вирішив поговорити з матір’ю. Але та почала кричати, що дружина все вигадала і нічого такого не було, що це так вона хоче зруйнувати стосунки сина з матір’ю. В той же час мати не упускала можливості висказати, яка моя дружина погана. Мене це вже почало діставати, але я не сприймав це аж так серйозно, це все ж таки якісь жіночі стосунки. Але матері завжди відповідав, що люблю свою дружину і все мене в ній влаштовує.

Але для дружини це не було дрібницею, вона марніла на очах, її самооцінка впала, вона ніби забула, що вона красива жінка з вищою освітою і пристойною роботою, що вона особистість, врешті-решт. Я чув, як ночами вона плакала, а кожна зустріч зі свекрухою стала для неї випробуванням. Так минуло п’ять років.

Ситуація не згладжувалася. Матір для мене — дорога людина, але я й дружину я любив. І мене дуже засмучувало те, що матір виставляє мою кохану якоюсь нікчемою. А дружина, не бажаючи псувати стосунки, дозволяла себе принижувати. Матір почала розпускати плітки і про мою дружину, і про її друзів та батьків. У ній звідкись взялося стільки негативу, що, здавалося, вона черпає енергію з чужих негативних емоцій. З часом усе ставало ще гірше.

 

Читайте також Потім зник Микола кудись, та й ніхто його не шукав. Бабусі своїй гроші на пошту переказами надсилав

Але усе вирішив випадок. До нас в квартиру зайшла мама, з порогу почала ображати мою дружину, принижувати її батьків, не добираючи слів. Дружина на той час була на останньому місяці , переносила тяжко і я залишився з нею вдома, щоб чимось допомогти. І я побачив картину, як моя матір зелена від злості ображає мою  дружину. Та знесилена просто тихо сказала їй: “Ідіть геть”.

Я здивувався. А обличчя моєї матері почало наливатися червоним, вона перейшла на шалений крик. Цього разу я вийшов до матері, очевидно вона не знала, що я вдома. Не зважаючи на її подальші крики, я все ж змусив вийти її за двері. Я не дозволю нікому тріпати нерви вагітній жінці, навіть своїй матері.

Після цього ми з дружиною все обговорили і вирішили, що дружині краще не спілкуватися з моєю матір’ю. Я знав, що вона людина зі складним характером, але це вже було поза край. Я тоді цілком підтримав дружину, адже вона моя сім’я. І, як мені здалося, вона отримала якийсь душевний спокій, зникла напруга і понурість. Ось вже три роки, як вона спокійно спить. З внуком моя матір спілкується, з роллю бабусі вона справляється чудово. Але спілкування з дружиною у неї зводиться до мінімуму.

Я зовсім не відчуваю докорів сумління від того, що моя дружина не спілкується з моєю матір’ю. Звісно, мені б хотілося, щоб дві дорогі мені жінки знайшли спільну мову. Але якщо це неможливо, то не варто старатися. А дружина моя довго старалась і терпіла. Для мене її спокій важливіший за думку матері. Я знаю, що дружина поважає мою матір, як жінку, яка мене народила і виховала, але більше нічого. Більшого я і не вимагаю. Лише дуже шкодую, що більша частина нашого подружнього життя була затьмарена ганебною поведінкою моєї матері.