Сказав, що він впевнений як в дружині, так і в товаришеві. Що це моє діло, що і хто кому дарує, що від нього Олександра це не приховувала

А дізналася я як? Та ми живемо разом, я давно розлучена, свій будинок у приватному секторі міста. Тому питання, де ,будуть жити син з невісткою, взагалі не стояло. Все це потім залишиться їм і онукам – будинок, двір, сад.
Нам не тісно, кімнат вистачає. У невістки й сина один син поки що, шестирічний Данилко, мій улюбленець.Невістка з диною вдома аж до 6 років була, а це недавно на роботу вийшла, у проектну фірму.

Читайте також Бажаю кожній свекрусі та невісточці натрапити на ці рядки!

Ну і все наче добре, спокійно.
Але якось, десь півроку тому, я побачила серед випраної білизни дуже гарний комплект, якого раніше не помічала. Ну, думаю, то не моє діло, Олександра на роботу вийшла, більше заробляє, обновочку захотіла. Ну, або ж син їй подарував – ні в першому, ні в другому нічого поганого.
Приблизно після восьмого березня я помітила таку ж саму обновочку, але іншого фасону, тканини. І дорогу на вигляд. Потім знову новий шикарний комплектик білизни. Я ж все бачу – перемо, сушимо одяг разом, не розділяючи на їхнє й моє.
Не витримала, спитала у сина: що це Саша так захопилася дорогою нижньою білизною, чи це твої подарунки дружині? А син мені:
– Та то Саші наш спільний ще студентський друг дарує на свята, його дружина бутік жіночої білизни власного виробництва тримає,дуже якісні й гарні речі.
В мене ледве щелепа не відпала. Ну якби вони ще купували в тих людей – ще б куди не йшло, але це вже занадто! Невістці якийсь давній незрозумілий друг дарує комплекти білизни!
В нього, як виявилося, дружина бутік тримає цього добра, от він і щедро обдаровує дружину мого сина! Я вирішила це припинити, не могла інакше. Повикидала те все добро, коли Тарас і Олександра на роботі були.
Невістка швидко зникнення своїх речей помітила, сама спитала в мене, якраз під час вечері, чи не бачила я її делікатного одягу? Тут я вибухнула, все сказала, що про це думаю. Якщо коротко – що я не вважаю це нормальним, коли чужий мужик, навіть якщо він десять разів друг, дарує такі речі чужій дружині. Що без підтексту такого не буває, що мене дуже дивує спокійне відношення до цього Тараса.
Олександра сиділа червона, але син став на її захист!
Сказав, що він впевнений як в дружині, так і в товаришеві. Що це моє діло, що і хто кому дарує, що від нього Олександра це не приховувала, та й Дмитро – той самий друг – теж, то чого йому, Тарасові, хвилюватися? Або чого Саші від таких гарних речей відмовлятися?..
Одним словом, не зрозуміло мені зовсім, що у молоді в голові, їхні деякі погляди…
Я вибачилася перед невісткою за викинуті подарунки, вона сказала, що не ображається, а Тарас пошуткував, що Дмитро надарує
нових… Живемо, як і жили, мирно, але я, хоч і мовчу, впевнена: ця історія – про Дмитра, нашу Олександру і такі подарунки – не чиста. Ну ніколи я не повірю, що таке дарують просто так!