Слова бабусі залишилися і моїй пам’яті на ціле життя. І зараз, коли я згадую їх на душі одразу стає спокійніше

Мама часто на мене кричала та карала мене за будь-які помилки, адже з самого дитинства я була незграбною дитиною. Робила я це не спеціально, просто так виходило. Часто, коли нервуєшся, все виходить з-під контролю. Так було й зі мною.

Одного разу, мою маму змусили їхати до колеги по роботі на день народження. Оскільки мене не було з ким залишити, я пішла з нею. Нас зустріла старенька, проте доглянута жінка з гарною зачіскою.

Їй надзвичайно сильно сподобалося привітання мами й вона вирішила пригостити нас чаєм. У неї в серванті стояв дуже гарний сервіз з квіточками. Цими чашками вона користувалася тільки на свята. І як ви вже, мабуть, здогадались одну з них я розбила. Випадково.

Я знала, що мама буде кричати на мене, тому стримати сліз не змогла. Мама діяла за старою схемою й у цей момент, бабуся підійшла до неї, взяла за плече та сказала:

Читайте також: Я власноруч зруйнував своє щастя. Сам подав заяву на розлучення й пішов до іншої жінки

– А чому ти кричиш на дитину? За те, що вона розбила одну чашку з шести? Скажи мені, вартий цей шматок розмальованої глини сліз твоєї доньки? Не думаю.

Мама зніяковіла, а бабуся продовжила:

– Якби ти чашку розбила, я мала б на тебе кричати?

Після цих слів, бабуся дістала нову чашку, і ми всі разом сіли за стіл пити чай. А коли ми йшли додому, вона загорнула у газету блюдце, яке йшло у комплекті з чашкою та віддала його мені.

З того часу минуло уже багато років, зараз у мене вже своя сім’я і двоє дітей, а блюдце досі стоїть у мене вдома на поличці. Коли мої діти бешкетують, я дивлюсь на нього і згадую слова старенької бабусі …