Я не розумів, що я найщасливіша людина у світі. Я власноруч зруйнував своє щастя. Сам подав заяву на розлучення й пішов до іншої жінки. Колишня дружина навіть не здогадується, наскільки мені зараз важко.
З Оксаною я познайомився на роботі. Вона прийшла до нас працювати секретаркою. Дівчина була надзвичайно привітною, веселою та цікавою людиною. Я навіть не помітив як закохався. Зустрічались ми з нею рік, а потім вона сказала, що чекає на дитину. В той момент я зрозумів, що настав час розповісти все дружині. Вона сприйняла мою новину без істерик та скандалів, просто відпустила…
Після розлучення, ми з Оксаною одружилися та стали жити разом. Згодом на світ появилася друга моя донечка. Перша на той момент вже ходила до третього класу. Я намагався в усьому допомагати своїй колишній дружині та донці, адже колись вони були моїм життям. Так вчинив би будь-який справжній чоловік.
Тим часом Оксана постійно ділилася у соцмережах нашими спільними фото, щасливою донькою та відпочинками за кордоном. Якщо переглянути її соцмережі, можна дійти висновку, що в нас просто ідеальна родина, але насправді, все було геть інакше.
Читайте також: Вівсяно-сирний пиріг з яблуками
Ми постійно сварилися. Буквально, від ранку і до самого вечора. Всі її сніданки готувалися швидше для соцмереж, а не для мене. Донькою займався я, адже в неї часу зовсім не було. Працювати вона не хотіла, адже їй не вистачало енергії з таким насиченим інтернетним життям.
Моя мама захворіла і ми переїхали жити до неї у будинок, аби доглядати за нею. Коли мама робила їй зауваження, це одразу переростало у сварку. А ось надворі ми були щасливою парою, в дорогому одязі та коляскою, за велику суму грошей. Оксана завжди переживала за думку оточення, тому намагалась зробити все, аби їй заздрили.
Я ж тим часом тихо спостерігав за життям моєї колишньої дружини Віри. Вона була успішною жінкою, займала керівну посаду на роботі й жила у гарному домі. Донька часто говорить мені, що вона дивиться за моїм життям й говорить: “Ось бачиш люба, татко знайшов своє щастя, а я ще досі сама”.
Знала б вона, яке я “щастя знайшов”. Я дуже суму за ними, і не знаю, як далі жити …