Це було моєю найбільшою помилкою, я ж жила заради дітей, а на страрість стала їм непотрібною

Я уже довгий час живу сама. Нещодавно прихворіла, потрібно було багато медикаментів, а ще й біля мене треба було трохи посидіти. Правда, діти не хотіли бути зі мною та дуже рідко навідувались. Це мене дуже засмутило, оскільки на пенсії я стала нікому не потрібна, хоча і присвятила все своє життя, і дочці, і сину.

Дітей виховувала я сама, адже чоловіка не стало, коли вони ще ходили до школи. Мені було дуже важко, але я докладала максимум зусиль, двоє закінчили школу, я їх влаштувала в хороші університети.

Нового чоловіка я не шукала, а повністю поринула у роботу й життя своїх дітей. Зараз вони вже дорослі, мають свої сім’ї та власні діти. Я ще довгий час працювала, й завжди допомагала грошима, також з онуками допомагала. То зі садочка забрати, то на вихідних з ними.

Ми були у хороших стосунках, поки мене нещодавно не поклали в лікарню. Лежала я цілий тиждень, донька мене навідала лише один раз, а син – жодного! Я була шокована, а коли виписали з лікарні, то сказали не перевтомлюватися. Син одразу приїхав до мене й привіз мені онуків. Звичайно, мені було дуже складно, до вечора піднявся тиск і я знов потрапила в лікарню.

Намагалася дітям пояснити, що зараз мені потрібна допомога, догляд, що я не можу ще сидіти з онуками, однак вони одразу переводять тему. Мені стало так соромно, що я прожила все життя і не заслужила співчуття від своїх дітей. Як таке могло статися? Як з улюблених дітей вони перетворилися в егоїстів?

Читайте також: Млинці з кабачків з часниковою заправкою

Одного дня мене провідала сусідка, вона знала, що я хворію, й принесла мені бульйон. Я так була цим розчулена, розплакалася й все їй розповіла, що не маю на старості на кого покластися. Наступного дня сусідка знову принесла мені свіжих харчів, прибрала трішки у квартирі. Їй 40 років, чоловік покинув її, виховує сама сина. Щось приготує на двох, й мені приносить. Я тепер почала віддавати їй половину своєї пенсії, а іншу половину – купляю ліки, оплачую комунальні послуги. Діти тепер телефонують ще рідше, коли дізналися, що за мною доглядають.

Тиждень тому прийшов син і почав щось натякати на заповіт, що потрібно б його оформити, бо чужа людина в квартирі крутиться.

Мені дуже важко на душі, адже ціле життя, я робила все для дітей, а тепер на старість маю таку віддачу від найдорожчих.