Тяжко Аліні жилося, її чоловік не найкраща людина.А свекруха, з якою вони разом жили, ніколи не захистила невістку.  Переказиться, потерпи. Показують, хто в домі головний.

І Алінка терпіла. Навіть коли Гришка… вона все одно терпіла. Сказала в лікарні, що вікно мила і з табуретки, яка погано на столі стояла, впала.

І мама Алiнки просила потерпіти трохи. Теж говорила, що переказиться. І Алінка знову терпіла.
В терпінні ще одну дитинку виростила. Домашні клопоти, прання, прибирання, готування їжі і прогулянки з дітьми.

А потім раптом прокинулася. І не від болю. Бiль давно став звичним її станом.

Прокинулась від безпросвітності, від рутини, від рабства.

Зустріла якось випадково свою однокласницю, яскраву, красиву, люблячу і кохану. У однокласниці все було по іншому. І працювала вона психологом в міському центрі сім’ї та шлюбу.

І та їй сказала, що так не повинно бути, досить терпіти.

Забрала дітей з саду і пішла в білий світ.

Мамі вона не потрібна, та ще й дітей двоє.

У гуртожиток прилаштувала її добра жінка, з якою вона лежала в лікарні. На роботу влаштувалася, однокласниця допомагає, свекруха те саме, а Гришка в гуртожиток приходив, знову хотів, та діти кричати стали. Не дали батьку це зробити в той вечір маму і заборонили показуватися в гуртожитку.

Читайте також: Історія однієї дівчинки з дитячого будинку.

Туго жилося в ті роки Алінці, але на душі у неї було спокійно. Розлучилася. І аліменти їй не потрібні. Відмовилася прямо на суді. Вона прекрасно впоралася сама.

З тих пір пройшло майже 15 років.

Алінка зараз живе в Німеччині. Заміж не так давно вийшла і з дітьми виїхала до нового чоловіка.

До весілля його тільки раз бачила. Однокласниця допомогла, сестра у неї там заміжня.

Тепер Алінка живе добре і повірити не може в своє щастя.

Приїжджала Алінка недавно додому. По справах. На три дні.

Мати засуджує, що не терпіла. Свекруха звинувачує, що син через неї пити сильно став. А жінка зробила свої справи, перехрестилася, і покотила в свою німецьку казку.

Сказала, що живе як у раю і про схоже життя навіть мріяти не могла. А мати навіть переночувати до себе не пустила, так образилася.