І Алінка терпіла. Навіть коли Гришка… вона все одно терпіла. Сказала в лікарні, що вікно мила і з табуретки, яка погано на столі стояла, впала.
І мама Алiнки просила потерпіти трохи. Теж говорила, що переказиться. І Алінка знову терпіла.
В терпінні ще одну дитинку виростила. Домашні клопоти, прання, прибирання, готування їжі і прогулянки з дітьми.
А потім раптом прокинулася. І не від болю. Бiль давно став звичним її станом.
Прокинулась від безпросвітності, від рутини, від рабства.
Зустріла якось випадково свою однокласницю, яскраву, красиву, люблячу і кохану. У однокласниці все було по іншому. І працювала вона психологом в міському центрі сім’ї та шлюбу.
І та їй сказала, що так не повинно бути, досить терпіти.
Забрала дітей з саду і пішла в білий світ.
Мамі вона не потрібна, та ще й дітей двоє.
У гуртожиток прилаштувала її добра жінка, з якою вона лежала в лікарні. На роботу влаштувалася, однокласниця допомагає, свекруха те саме, а Гришка в гуртожиток приходив, знову хотів, та діти кричати стали. Не дали батьку це зробити в той вечір маму і заборонили показуватися в гуртожитку.
Читайте також: Історія однієї дівчинки з дитячого будинку.
Туго жилося в ті роки Алінці, але на душі у неї було спокійно. Розлучилася. І аліменти їй не потрібні. Відмовилася прямо на суді. Вона прекрасно впоралася сама.
З тих пір пройшло майже 15 років.
Алінка зараз живе в Німеччині. Заміж не так давно вийшла і з дітьми виїхала до нового чоловіка.
До весілля його тільки раз бачила. Однокласниця допомогла, сестра у неї там заміжня.
Тепер Алінка живе добре і повірити не може в своє щастя.
Приїжджала Алінка недавно додому. По справах. На три дні.
Мати засуджує, що не терпіла. Свекруха звинувачує, що син через неї пити сильно став. А жінка зробила свої справи, перехрестилася, і покотила в свою німецьку казку.
Сказала, що живе як у раю і про схоже життя навіть мріяти не могла. А мати навіть переночувати до себе не пустила, так образилася.