У своїй голові ні про, не думають. Ні про нову власну квартину, та ні про що. У них дитина росте. Мені страшно від того, як вони живуть.

Після народження дитини син з невісткою переїхали жити до мене. Переїхали вони в одну з двох кімнат моєї квартирі. Минав час, хлопчик ріс. Їм правда трохи тісно було у одній кімнаті з дитиною, але краще чим на зйомних жити. Вихованням онука, як не дивно, більше займалася я. Ці двоє на роботі постійно пропадали – приходять втомлені, роздратовані, раз у раз чіплятися почнуть до дитини і з приводу і без. Зганяти, так би мовити, свою негативну енергетику, накопичену за день, на десятирічному хлопчикові. Він, тому, намагався більше зі мною перебувати – я йому і з уроками допомагала, і в музичну школу водила, і завжди чимось смачненьким годувала.

Він же хлопець, хоче їсти. А мама його, моя невістка, зовсім нічого не готує, звикла все на мене перекладати. Якось в суботу у них був вихідний і я почула, як Сергійко просить маму, щоб та наліпила йому вареників. Але та спокійно відповіла, що в неї на сьогодні багато інших планів – манікюр зробити, брови, зачіску в перукарні. Все це займе більше, ніж пів дня. Чесно кажучи, я збиралася на вихідних відпочити, але як подумала, що дитина залишиться голодною, пішла на кухню готувати все, що замовляв онук.

Наліпивши вареників, я вирішила піти в магазин по сметану і побачила, що з комода в передпокої пропала купюра в 500 гривень, яку я з пенсії відклала. Я здивувалася і пішла запитати в кімнату сина, може він прояснить, що до чого? Син, почувши про подію швидко знайшов винного: ” та Сергій напевне взяв, у нього зараз такий вік” .

Читайте також: Відчуваю себе обдуреною. Інколи навіть не можу піти ні в магазин, ні до лікаря, так як дитину нема з ким залишити. Ну от навіщо було обіцяти?

Але повірити у те, що дитина без дозволу взяла гроші, я не могла. Та й хлопчик клявся, що не бачив ніяких грошей. Але син йому не повірив і почав на нього сварити. Я забрала дитину, вивела його з кімнати, а сину сказала щоб не смів чіпати мого онука. А тим часом, невістка прийшла додому. Вона зайшла до мене на кухню і простягнула мені ту купюру: «Я у вас гроші брала, і зараз ось віддаю – в банкоматі зняла готівку».

Я тут же покликала сина до себе і сказала: «Ще раз я побачу, що ви погано ставитеся до мого онука – я вас вижену з квартири, а Сергійко залишиться жити у мною». Вони переїхали жити до мене багато років тому. У своїй голові ні про, що не думають, а ж у них дититна росте. Ні про нову власну квартину, та ні про що. Мені страшно від того, як вони живуть.  Але, схоже, їм подобається таке життя. Мені дитину шкода.