Усі мені говорили, що пора уже заміж, а мене це дуже злило, адже мені було добре самій

Зараз мені 28, і я живу сама, без чоловіка та дітей. Мені дуже подобалось моє самостійне безтурботне життя. В той час, коли уже всі мої подружки мають сім’ї, я з упевненістю всім намагалася довести, що мене це не цікавить, не хотілось мені ще заміж. Але мене ніхто не розумів, усі кругом говорили, що вже пора виходити заміж. Мене це дуже злило, я майже завжди з кимось сварилась через моє небажання шукати чоловіка. Ну мені було добре самій …

Одного дня, до нас на роботу прийняли нового співробітника. Звали його Андрій, і він виявився дуже скромним. Коли ми над ним жартували, хлопець починав червоніти і ніяковіти. Ми з радістю прийняли його у свій колектив. На його день народження, ми всі разом вирішили піти до нього в гості та привітати його. Андрій був дуже здивований, коли побачив нас на порозі, щасливий, та й батьки його зраділи гостям.

Посиділи ми в той вечір добре, веселилися, сміялися. Після святкування, я згодилася допомогти з прибиранням, так, як жила у сусідньому будинку. Потім ми з Андрієм розговорилися.

Читайте також: 4 способи, які допоможуть вам позбутися від головного болю

В процесі спілкування виявилося, що у нього теж була одна проблема, причому така ж, як і у мене. Всі змушували його одружуватись. Я в свою чергу висловила, що мені теж вже це все набридло.

Уже через пів року, Андрій зробив мені пропозицію. Казав, давай одружимося, а після розлучимося, головне, щоб всі відстали від нас. Я погодилася, але не приховувала того, що йду заміж, як в розвідку. Я щиро вірила, що сімейне життя мені не сподобається і я буду щаслива, коли розлучуся.

Але все не так сталося, як гадалося. Андрій виявився турботливим чоловіком. Мені хотілося проводити з ним час. Я й не помітила, коли мені сподобалося бути сімейною людиною. Всі жартують, говорять, що з мене поганий розвідник, а я просто сміюся. Нехай так, але ж не це важливо. Зараз у нас двоє діточок і ми дуже щасливі …