Вчора заявила, що якщо я не можу забезпечити їй фінансово розваги і відпочинок за кордоном, то я не мужик і годувати мене вона більше не збирається.

Живемо в трикімнатній квартирі, в сім’ї дві машини. Квартира дісталася від її батьків, машини куплені в ті часи, коли дозволяли кошти.
Що їй ще треба?

Зараз дружина в декреті, у мене на роботі не дуже клеїться, важкі часи. Пробував знайти іншу, але там з доходом ще гірше. Одним словом, фінансово зараз все не дуже благополучно. Розумію, що дружині важко і потрібна підтримка, але всі якісь мої пропозиції закінчуються претензіями з її боку і сварками. А у друзів дружини просто знаходять підробітки і допомагають своїм чоловікам!

Читайте також Як трофей, він демонструє мене своїм діловим партнерам і колегам. Іноді буває неприємно, відчуваєш себе річчю

Розумію, що їй потрібна допомога як мінімум спеціаліста. Знайшов психолога, пояснив ситуацію. Психолог сказала, що цю проблему можна вирішити, але треба, щоб дружина сама захотіла до неї прийти. Дружина навідріз відмовляється. Верещить нескінченно.

Вирішувати проблему не хоче.

Вчора заявила, що якщо я не можу забезпечити їй фінансово розваги і відпочинок за кордоном, то я не мужик і годувати мене вона більше не збирається.

Є бажання влаштуватися на другу роботу, але я не впевнений, що стане краще. А дружина стала зовсім некерованою і почала нескінченно кричати на доньку. Дочка стала нервовою і полохливою. При кожному прокиданні дочки вночі з проханням: «Мамо, дай ручку», дочка отримує відповідь: «Замовкни і спи», і такі відповіді дочка отримує не тільки вночі. Відчепись, піди до свого татка…

Дружина постійно шукає в здоров’ї дочки проблеми і, знайшовши схожий опис в інтернеті, тягне її до лікарів.

Дочка вже лякається людей в білих халатах. Коли я приходжу додому, розповідає мені, що мама лаялася і від мене не відходить.
Життя перетворилося на щось нестерпне. Мрію про розлучення, але об’єктивно розумію, що залишати дочку один-на-один з дружиною не можна. Хочу зберегти сім’ю, і щоб дружина стала такою, якою була раніше, але що робити, не знаю.

Намагався вже від відчаю поговорити з її старшою сестрою з проханням про допомогу, щоб вона вплинула на дружину і переконала її сходити до психолога, але та надала мені ведмежу послугу, зробивши все навпаки і переконавши дружину, що ніяка допомога їй не потрібна.

Залишився я сам з собою і з дочкою в нерідному для мене місті, навіть поговорити ні з ким. Тільки дочка. Що робити – не знаю. Може, таки розлучатися і боротися, щоб дитина лишилася зів мною?