Відчуваю себе обдуреною. Інколи навіть не можу піти ні в магазин, ні до лікаря, так як дитину нема з ким залишити. Ну от навіщо було обіцяти?

Після весілля, ми з чоловіком вирішили з дітьми трохи почекати. Нам спочатку треба було подумати про кар’єру і житло, заробити трохи грошей, а вже потім народжувати.

Але наші батьки в один голос почали говорити, що хочуть внуків, інакше, яка це родина – без дітей. Вони переконували нас, що допоможуть усім, чим зможуть.

Ну от, якось зважилися. Всі 9 місяців бабусі аж пурхали від радості, такі грандіозні плани будували, обіцянками розсипалися. Так, вони дещо все ж зробили: свекруха купила ліжечко і комод, моя мама – коляску і дещо з одягу для новонародженого. На виписку приїхали з пафосом: з кульками, квітами та оплесками. Моя мама взяла відпустку, а свекруха – відгули. Покрутилися мами близько нас два тижні і якось притихли.

Дитині зараз уже 8 місяців. Нам важко у фінансовому плані. Грошима нам ніхто не допомагає. Чоловік після основної роботи ходить по своєму оголошенню ремонтувати комп’ютерну техніку у людей, приходить додому пізно, майже не бачимося.

А якщо у чоловіка вихідні, то все одно сидимо вдома з дитиною, нікуди не вийти, ні на кого не залишити. Один раз попросила сестру посидіти з дитиною, так вона просиділа перед смартфоном, за дитиною зовсім не дивилася.

Читайте також: Роль батька у вихованні хлопчика неможливо нічим замінити.

А бабусі просто забули свої обіцянки! Моя мама весь час те і робить, що нарікає, яка вона у боргах.

Свекруха так само, навіть рідше – кілька разів на місяць заходить, а то і всього один раз.

Загалом, відчуваю себе обдуреною, а бабусі нічого з обіцяного не дотримали, мені дуже прикро! Інколи навіть не можу піти ні в магазин, ні до лікаря, так як дитину нема з ким залишити. Ну от навіщо було обіцяти?