Відносини зі свекрухою не склалися з самого початку. Думаю, що основною причиною її невдоволення є те, що у мене є дитина від першого шлюбу.

Відносини зі свекрухою не склалися з самого початку. Думаю, що основною причиною її невдоволення є те, що у мене є дитина від першого шлюбу.

Інших причин я не бачу – я хороша собою, намагаюся бути зразковою господинею, житлових проблем не маю, працюю нарівні з її сином (зараз тимчасово перебуваю в декреті). У нас з нею ніколи не було відкритого протистояння, лайки і тому подібного, але коли ми спілкуємося, напруга просто повисає в повітрі. Останнім часом вона починає все більше і більше показувати своє ставлення до мене, причому не вимовляє мені відкрито, а діє за моєю спиною і налаштовує чоловіка проти.

Невелика передісторія. Ми з чоловіком і двома дітьми (старшому синові від першого шлюбу 9 років і загальній дитині 2 роки) живемо в моїй однокімнатній квартирі. Це житло подарували мені батьки. Чоловік теж жив в однокімнатній, яка дісталася йому у спадок від бабусі. Коли ми одружилися, він перейшов жити до мене з сином, а свою однушку почав здавати.

Відносини у нас між собою прекрасні, він добре ладнає з моїм старшим сином. Татом він його, звичайно, не кличе, тому що у дитини є свій батько.

У нас є спільний син, для чоловіка це перша дитина. Сказати, що свекруха тепло відноситься до онуків, я не можу. Мого старшого сина вона взагалі як ніби не помічає. Я і не прошу його любити, але коли приходиш в гості, де двоє дітей, і приносиш подарунок тільки одному, а другого навіть ні цукерки, це жорстоко і неправильно на мій погляд!

Але і молодшого вона не особливо бaлує, так, приходила посюсюкатися кілька разів за два роки, але ж це її єдиний онук.

У сім’ї двоє дітей, молодшому вже два роки, ми всі містимося в одній кімнаті. Нам з чоловіком немає можливості ні усамітнитися, ні нормально відпочити. Та й дітям незручно: старшому толком уроки ніде робити, а у молодшого немає свого куточка для ігор. Купивши двушку, ми б відвели хлопчикам окрему кімнату і самі б з чоловіком знайшли спокійне місце в будинку.

Читайте також: Колись я вважала, що маючи двох дітей, мені забезпечена старість. Та, як виявилося, я не маю біля кого голови прихилити.

Під час цієї розмови чоловік був повністю зі мною згоден, що квартири потрібно продавати і розширюватися. Уже почав замислюватися про ремонт і говорив про свої міркування з цього приводу. Домовилися, що в кінці зими, навесні будемо виставляти однушки на продаж і одночасно шукати варіант двокімнатної, щоб за літо-осінь зробити ремонт і переїхати. Він не висловлював жодного сумніву щодо цієї затії.

Але, як ви розумієте, тут в справу втрутилася свекруха. Не знаю, коли він встиг їй розповісти про наші плани і що вона йому наговорила. Але тепер чоловік пропонує «подумати, не поспішати, зважити всі за і проти». Починають проскакувати фрази типу: «а куди я піду, якщо у нас з тобою життя не складеться». Це 100% слова свекрухи, це вона вклала їх йому в голову.

Я вже починаю сумніватися, чи зможу я перетягнути його на свій бік. Всі доводи, які я привожу, що ми не можемо жити вчотирьох в одній кімнаті роками, що хлопчики ростуть і т.д. не працюють.

Як мені вчинити? Може, поговорити зі свекрухою безпосередньо? Варіантів поліпшити житлові умови, не продаючи одиничок, у нас немає. Зарплати невеликі, накопичень немає. Та й навіщо щось вигадувати, якщо у нас є ці квартири. Як переконати чоловіка, я не знаю.