Він був запрошеним офіціантом, а я – нареченою винуватця торжества.

Мені важко зрозуміти:як я колись  багата дівчинка перетворилася в змцчену від життя жінку з двома дітьми і чоловіком-нахлібником.

Ми познайомилися з ним на вечірці мого друга. Він був запрошеним офіціантом, а я – передбачуваною нареченою винуватця торжества. Наші батьки разом заснували компанію 20 років тому і зараз ми пожинали плоди і планували, що станемо спадкоємцями хорошого стану.

Все йшло за планом, тільки було нудно. Я прийшла на кухню за водою, зіткнулася там з ним і чомусь залишилася. Він розповідав мені про маму, яка хвoріє, що заробляє їй гроші, кинув навчання, бо не справляється. Так ми просиділи до ранку, а потім я почала шукати з ним зустрічей.

Через півроку я привела його до нас в будинок і оголосила батькам про майбутнє весілля. Я була щаслива, вірила, що вони розділять цю радість зі мною. Однак тато сказав, що не для того він стільки горбатився, щоб віддавати свої статки чужинцю. « Я вас благословлю, але ні копійки грошей ви від нас не отримаєте », – це були його останні слова.

Я розлютилася і пішла з дому. Потім зустрілася таємно з мамою і сказала, що вагітна, на батька ображена і буду жити у Павла. Тоді мені здавалося, що з милим рай і в курені. Як же я помилялася!

Ми жили разом з його мамою в малогабаритній двокімнатній квартирі. На сніданок у мене більше не було швейцарського сиру, тому що (О, Боже! Він же стільки коштує) . Про тунці, стейки та інше теж залишалося тільки мріяти.

Я терпіла. Мама вчила мене готувати котлети з капусти, щоб вони були схожі на м’ясні. Павло постійно десь пропадав, але приносив копійки. Одружилися ми за місяць до пoлогів. У мене виявилася двійня.

Батьки повністю викреслили мене з життя. Мама сказала, що якщо я прийду до них і скажу, що була не права, вони мене пробачать і приймуть, але схилятися перед ними я не хотіла. Визнавати свої помилки?

Тим більше, я вірю, що якби вони нам допомогли з грошима та іншим, все б було добре.

Важко любити людину, коли самій їсти нічого і дітей годувати нічим.

Читайте також:Моїй доньці 3 роки. Останнім часом я все частіше шкодую, що народила її.Я зрозуміла, що я її не люблю.

Поки я сиджу з дітьми і отримую на них копійки, є ще маленька пенсія свекрухи і підробіток чоловіка.

Якщо відняти комунальні платежі та інші витрати, то залишається тільки на найнеобхідніше. Це мене дуже засмучує.

У нас є капітал, але щоб викласти його в квартиру, потрібна істотна доплата. Таких грошей у нас немає.

Навіщо це пишу і що хочу, не знаю. Просто, напевно, хочу іншим сказати, що немає раю в курені, придумали це все. Казки для бідних!