Вона завжди хоче виглядати ефектно, бо досі мріє про випадкову зустріч з Олегом. Тим, що проміняв її 20 років тому на іншу.

Олі було 45, але виглядала вона не більше, ніж на 30. Сама виховувала дочку, а от і онук 5-річний росте уже. Вона завжди хоче виглядати ефектно, бо досі мріє про випадкову зустріч з Олегом. Тим, що проміняв її 20 років тому на Марію.

Думка про Олега ніколи не давала спокою. Якщо вони нарешті зустрінуться, то він неодмінно зрозуміє, кого втратив. Він захоче повернути Олю і кине свою Марію, бо та точно вже погано виглядає, не доглядає за собою і взагалі ніяка. На відміну від красивої Олі.

Оглянула себе в дзеркалі, фігура в нормі. Синці під очима від втоми приховала під пудрою. Тих засобів для «приховати», «прикрасити», «вирівняти», «зменшити», «збільшити» тощо є чимало. Косметика багато чого може вирішити. І навіть якщо зустріч з Олегом сьогодні не відбудеться, то не треба забувати тішити світ своїм чудовим весняним личком. Завжди буде збоку Артем .

Чого вона досі не вийшла заміж за Артема? Він ідеальний, мало не щотижня пропонує їй бути його дружиною, повністю зробив ремонт у її квартирі, носить на руках. Про таких мріють. Але якщо вона зустріне Олега? Якщо він захоче повернути Олю? А вона заміжня…

Як завжди то буває ввечері, зателефонував Артем і приїхав до неї. Привіз продукти. Оля не була доброю господинею, але вміла приймати гостей і щось готувати для них. Навіть каву для себе лінувалась приготувати. Все пройшло, як завжди. Він збирався на роботу вранці, обійняв її і прошепотів:

Читайте також Мої дитячі спогади про різдво.

— Зідзвонимося, — відповіла у стотисячний раз.

Звичний будній день. Їй таке подобалось.

За декілька днів в тролейбусі Оля сіла на вільне місце і впізнала колишню подругу.

— Марія? — майже беззвучно запитала.

Жінка також глянула на неї вицвілими очима:

— Оля?

Більше, ніж 20 років минуло. Вони були нерозлучними подругами, мали усе спільне: мрії, помаду, одяг, фільми… Оля заздрила Маші, намагалась бути такою ж. Тоді й з’явився між дівчатами Олег. Крутий, в  окулярах, галантний і романтичний, постійно цитував поетів і сам складав вірші. Два місяці Оля жила в казці з принцом і скоро мало бути весілля.

Марія все знала про них, але знайомитись з Олегом не хотіла. Оля наполягала, бо вважала їх найріднішими людьми. І зробила невелику вечірку. Марія прийшла, як із обкладинки глянцю — нафарбована, в сукні, як зірка.

Олег спочатку її не злюбив. І це в них було взаємно. Але за місяць він просто зник. Не приходив, ігнорував мої повідомлення, а потім сказав, що йому мене було шкода. Я лише проста закомплексована дівчинка, яка зовсім йому не пара. Я йому була не пара.

Я побігла до Марії, але і її не знайшла. Навіть через місяць. Якось випадково я побачила їх закоханих у кафе.

За 6 місяців появилась донечка в Олі.

Я десь чула, що вони одружились, але не дуже добре живуть. На Марію мені було начхати, але зустріч з Олегом я уявляла постійно і дуже детально. Я робила все, щоб бути щасливою.

Оля уважніше подивилася до подруги і про себе відзначила, що та на вигляд має років так із шістдесят:

— Як живеш, Маріє?

— В основному погано. Їду із лікарні від сина…

— Щось серйозне?

— Депресія. А в чотирнадцять років це погано, — сказала, аби сказати.

Ми вийшли на першій зупинці і пішли в кафе.

— Ти заміжня?

— Ми з Олегом розлучились, але живемо в одній квартирі, як сусіди. І після роздумів продовжила. — Взагалі тобі пощастило, що я забрала собі цей скарб. Все життя йому віддала, молодість, вроду, скількох перспективних чоловіків відшила… А що маю? Інвалідність, хворого сина, штамп у паспорті про розлучення і кімнатку у трикімнатній квартирі.

Попрощались на перехресті. Оля йшла додому і мучилась. Те, до чого вона прагнула, було нічим. Вмить розсипалось у ніщо. вона все життя дерлась до ідеалу, уявляла, хотіло щось комусь довести. Це зліпило з неї неймовірну жінку і розбило усі мрії.

Зранку вона проводжала Артема і тихо спитала: «Ти одружишся зі мною?». Їй було неймовірно страшно, бо ж він міг передумати, вона стільки років відшивала його любов. Але Артем був неймовірно радий і навіть не уявляв свого життя без Олі, що б там не було.