Я досі не можу зрозуміти, чому я так поспішила вийти заміж за Ореста. Скоріш за все, тому що мені виповнилося вже 28 років, і я сильно почала хвилюватися про те, що залишуся самотньою

Я досі не можу зрозуміти, чому я так поспішила вийти заміж за Ореста. Скоріш за все, тому що мені виповнилося вже 28 років, і я сильно почала хвилюватися про те, що залишуся самотньою. Тому, коли хлопець зробив мені пропозицію я погодилася.

Але  пройшло пару місяців, і я дуже пожаліла за свій вчинок. Був випадок, що ми ледь не розлучилися. Тепер розумію, що пів року — це досить короткий період, щоб пізнати людину та її звички.

Зараз ми разом уже 4 роки. Минулого року він мені зрадив, але я пробачила йому, тому що винні ми були обоє: менше проводили часу разом, побут забирав все більше часу, стали злими через постійну перевтому. Батьки з обох сторін помирили нас, і не дали нам розлучитися.

Орест визнав свою помилку та пообіцяв мені, що більше ніколи цього не повториться. Відносини ми налагодили, але неприємні спогади у мене залишилися.

Два місяця тому я отримала від бабусі у спадок невелику однокімнатну квартиру. Будинок та й ремонт були вже досить старенькими, тому цю квартиру для життя ми навіть не хотіли розглядати. Так, як ми жили на орендованій квартирі, то чоловік запропонував продати бабусину квартиру, а зароблені гроші вкласти в покупку нашої спільної. Я б дуже хотіла так зробити, але чомусь не знаю, чи можна довіряти йому, оскільки одного разу він вже зрадив мені.

Читайте також: Усе зруйнувалося в один день після телефонного дзвінка, що пролунав декілька днів тому. Я рідко відповідаю на такі дзвінки, але тоді автоматом підійняла слухавку. Тоді у трубці я почула голос жінки

А якщо після того, як ми придбаємо житло, він вирішить піти від мене і при розподілу майна я втрачу цілих 50% від вартості свого спадку? Ці спогади просто не дають мені можливості спокійно будувати та планувати своє майбутнє.

Мої батьки радять мені не поспішати, і якщо ж Орест вирішив купити квартиру спільно зі мною, то нехай вкладається в придбання порівно. Чоловік не хоче увійти в моє положення, повторює, що я себе поводжу досить егоїстично, а ще позбавляю нас шансу почати жити по-людськи. Свекруха почала сперечатися зі мною, розповідає всім, що квартира дідуся мені важливіша ніж особисті стосунки.

А одного дня Орест сказав мені, що якщо я його в чомусь підозрюю або ж не довіряю йому, то нам прийдеться розлучитися. Раніше я б без жодних сумнівів вклала гроші у покупку спільного житла, але після пережитого постійно бувають нові побоювання. Я не знаю, як мені правильно поступити в цій ситуації.