Я навіть не очікувала, що на сайті знайомств так багато чоловіків. Ну звісно, чоловіки були різні, мудрі і не дуже, ті які хотіли відносини без обов’язків та навпаки, ті що хотіли заполонити саме мій світ своєю присутністю. Зараз коли їх пригадую, то стає так смішно.

Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги. Згодом я наважилась зареєструватись на сайті знайомства, бо окрім роботи та відвідувань кафе з подругою я нікуди не ходила, тим паче всі знайомства з чоловіками, які відбувались під час наших гулянь, закінчувались надмірною увагою саме до моєї подруги.

Я навіть не очікувала, що на сайті знайомств так багато чоловіків, приблизно тієї вікової категорії,  на яку я і розраховувала. Ну звісно, чоловіки були різні, мудрі і не дуже, ті які хотіли відносини без обов’язків та навпаки, ті що хотіли заполонити саме мій світ своєю присутністю. Але все було не те, що я хотіла. Зараз коли їх пригадую, то стає так смішно.

Один з чоловіків прийшов на перше побачення у високих шкарпетках, майже як підколінки, шортах та кросівках, так сказати вчитель історії, такий типовий ботанік. Інший був дуже педантичний, навіть бокали в кафе протирав антисептиком і пив тільки сухе вино.

Ще один коли ми просто гуляли по місту, лиш дивився на високу архітектуру. А останній приховав свій вік, майже на 8 років, бо дуже сильно я йому сподобалась, але коли я дізналась, то припинила наше спілкування, адже стосунки не повинні починатись з брехні, але й вік має для мене значення.

Втомившись від цих походів на каву, вирішила трохи відпочити та видалила сторінку з того сайту, але на довго мене не вистачило, зареєструвалась знову. Невдовзі я познайомилась з хлопцем, який служить в зброїниx cилах. З Антоном все закрутилось дуже швидко, це було досить душевне спілкування та хлопець насправді мені сподобався. Це був так би мовити саме мій типаж чоловіка. До того ж він був такий кумедний, завжди мене веселив.

Читайте також: Прочитайте цю цікаву історію

Та враховуючи всю цю ситуацію ми бачились тільки по відео звязку і майже за сім місяців спілкування я дуже звикла до Антона. Але й розуміла, що не можу йому нічого пообіцяти, бо незнаю як складеться наше життя надалі. Щей до того були думки про виїзд за кордон.

Одного разу, я все таки дочекалась його відпустки і він приїхав до мене, хоча й тільки на один день. Але хоч так можна було познайомитись наживо. У нас все відбулось і я була щаслива, появилась хоч якась надія, що все буде добре і мене теж чекає жіноче щастя. Враховуючи той момет, що Антон пішов у лави добровольцем ще з самого початку призову, я знала, що приблизно на весні він зможе прийти у відпустку, аж на десять таких очікуваних днів. Проте невдовзі наші відносини з хлопцем були натягнутими, характер у нього був не досить не простий, адже все мало бути так, як він скаже.

Враховуючи те, що і відносини наші були так скказати, “вилами по воді писаними”, я продовжила шукати спілкування на тому ж сайті знайомств. На мій подив дуже швидко знайшовся хлопець, з яким я просто ходила на каву та якому я сподобалась, це було видно. Але щоб не залишитись одній я не припинила спілкування з Антоном, але й Степан був у мене варіант два, до того ж тут на місці.

В нас закрутились якісь відносини, ми зблизились в плані ліжка, але якогось відчуття “вау” у мене точно не було і до того ж Степан мені переставав подобатись, я вирішила, що не буду крутити йому голови, адже і так було важко з ним бачитись, бо постійно приховувала телефонні дзвінки від Антона. Тож у п’ятницю вирішила, що через два дні зустрінусь зі Степаном та все йому поясню, те що не відчуваю до нього нічого, окрім симпанії, і до того ж вона не була сильною.

Повертаючись у п’ятницю додому з робити у мене було таке дивне відчуття і трохи болів живіт, я подумала, що варто подумати про тест-смужки і виявилась права відносно своїх здогадок. Того ж вечора я зателефонувала до Степана та запропонувала зустріч, хоча ніколи перша його не запрошувала. Хлопець зрозумів, що щось сталось, як тільки я сіла в машину, я розповіла йому, що вже при надії, і ми двоє не могли зрозуміти як так сталось, адже ні я, ні він не планували такого повороту подій.

Степан запевняв мене, що такого не може бути і він говорив так впевнено, що я на мить подумала, можливо то якась помилка, адже наша близкість була лише один раз і ми були зaxищені. Але зранку звернувшись до лікаря, все підтвердилось. Я незнала, чи мені плакати, чи радіти. Знаючи батька майбутньої дитини лише один місць мені було страшно, але я дуже хочу стати момою, тому іншого варіанту, аніж залишити дитину не було.

А ще мене тривожило відчуття провини перед Антоном, хоч я йому нічого не обіцяла, але я настільки звикла до нашого спілкування, що на деякий момент зрозуміла, що через свій необдуманий і легковажний вчинок, можливо втратила людину, яка була мені по душі.

Поговоривши з Степаном, мені стало легше, адже він мені сказав, що одна я точно не буду і ми почали жити разом, хоча ні пропозиції стати його дружиною, ні обговорень щодо спільного майбутнього у нас ще не було.

Часом вечорами я замислююсь чи все це правильно, як би у мене склались відносини з Антоном, якщо б я не шукала спілкування на стороні, і чи справді існує доля, чи людина сама її малює?