Як виявилось, її коханий розумів, що хвороба переможе, тож уклад договір з квітковим салоном про те, що ще 10 років вони приноситимуть їй квіти

Довго Марічка вже жила зі своїм чоловіком, щодня відчувала, як він піклується про неї, як оберігає, захищає і по-справжньому кохає. Він робив для неї усе, а вона була найщасливішою жінкою в світі. Ще зі школи вони були разом, ніяк не могли насолодитись один одним, навіть весілля пишного не хотіли. Мали собі один одного і не треба було більше нікого. Жили мирно і щасливо. Але, на жаль, діток Бог не дав.

Про хворобу чоловік  дізнався запізно, тож за 3 місяці його не стало. Марія не могла з цим змиритись, жила, наче окремо, на своїй планеті, було дуже тихо в цьому домі.

Кожного дня вставала, готувала сніданок, йшла на роботу, верталась і засинала. Дні плили, а Марія все не могла прийти до тями. Всі дні були однаковими, вона й забула про власний день народження. Варила каву зранку й здригнулась від дзвінка в двері. А за ними був молодий хлопець з великим букетом троянд.

– Доброго дня! Це вам! Вітаємо!

– Ви помилилися, – промовила розгублено Марічка.

– Квартира 85? Марічка Степанівна? – здивовано перепитав юнак.
Марія кивнула.

Читайте також:Тато був дратівливим і в усьому завжди була винна я. Тому я вирішила з ним щиро поговорити. Але він одразу почав кричати, що я ображаю його дружину. Я не розуміла, про що він каже і все розказала про той випадок. А він сказав, що віддасть мене до дитячого будинку.

– Тоді це саме для вас! – знову посміхнувся хлопець і простягнув букет.

Марія була розгубленою. Взяла букет і зачинила двері. У коридорі аж заклякла. Саме такі букети щороку дарував їй любив чоловік. Той, кого вона так кохана і втратила… Раптом помітила записку: «Моїй коханій дружині!».

Вона мало не втратила свідомість. Це ж якась помилка, а квіти впали. Вона крізь шалені сльози збирала троянди докупи, а вихор думок не давав зосередитись. На другому боці записки вона побачила контакти салону, з якого привезли квіти, тож швидко зібралась і поїхала туди. Не дуже зрозуміло пояснювала, не з найкращою зачіскою, не одразу дала зрозуміти милим дівчатам в салоні, що їй потрібно. Довелось викликати директора. Після почутої історії плакали усі.

З розкуйовдженим волоссям, вона не відразу змогла пояснити консультантам салону продажу квітів, власне, що хоче від них почути та дізнатися.

Як виявилось, її коханий розумів, що хвороба переможе, тож уклад договір з квітковим салоном про те, що ще 10 років вони приноситимуть їй квіти двічі на рік: на день народження (червоні троянди) і 8 березня (білі тюльпани). У договорі були всі деталі: кількість квітів, колір, номери телефонів, якщо Марічка переїде.

Директорка салону була враженою, але пообіцяла, що якщо за стільки років салон зачиниться, то вона робитиме це за власний кошт. Ці роки Марія жила від дня народження до 8 березня. Вона його чекала, чекала тих квітів від нього. Ті 2 дні в рік вона невимовно щаслива. Гладить кожну квітку і насолоджується нею. Тільки в ці дні Марічка буває щаслива.