Ми з мамою вже довгий час живемо самі, без тата. Мама його вигнала, бо він був невиправний. Ті зради не закінчувались.
У мене з мамунею бути чудові стосунки, ми були подругами, про таке часто мріють діти. Вона вислуховувала мене, давала поради, дбала про мене, завжди була поряд і я справді їй довіряла. Мама так сильно піклувалась про мене, що й не думала вдруге вийти заміж. Але сталась біда. Мама померла. Я була сама в цьому світі.
Татові довелось забрати мене до себе, точніше, наче я його забрала до себе. Він з мачухою приїхав в нашу квартиру. Аня була непоганою, ми навіть добре ладили з нею. Часто ходили по магазинах разом, скуповували класні речі, раніше у мене такого не було, працювала лише мама, тож ми не могли собі такого дозволити. Тож з Анею все було добре. Спочатку.
Але якось я, сидячи в кафе, випадково помітила пару, яка голубиться. Вже хотіла відвернути погляд, але то була… моя мачуха. Я була шокованою. Вона завжди розповідала про свою любов до тата.
Вдома я її чекала і дочекалась нарешті. Сказала, що все бачила і не розкажу татові, якщо вона негайно припинить ті стосунки. Аня була злою і мовчки пішла з кімнати. Тут моє життя змінилось.
Читайте також: Що треба тримати в собі й нікому не розповідати?
Тато був дратівливим і в усьому завжди була винна я. Тому я вирішила з ним щиро поговорити. Але він одразу почав кричати, що я ображаю його дружину. Я не розуміла, про що він каже і все розказала про той випадок. А він сказав, що віддасть мене до дитячого будинку.
Я не могла цього слухати і побігла з дому вся в сльозах. Я не розумію, чому він вірить їй, а не мені. Я ж його дочка!