З невідомих причин батько дівчини не захотів такого зятя і заборонив молодим зустрічатися.

Жили у селі двоє закоханих, вони дуже любили один одного і мріяли невдовзі одружитися. Всі селяни дивилися на них і потайки заздрили. І все б склалося добре, якби не зла доля. З невідомих причин батько дівчини не захотів такого зятя і заборонив молодим зустрічатися. Всі просили його змінити свою думку, але батько стояв на своєму.

 

– Ні, хлопче, ти не будеш з моєю донькою. Не потрібно мене про це просити. Ти їй не пара. Дівчина проплакала не одну ніч, але проти волі батька не пішла.

Читайте також Лисички – це гриби, які користуються неабиякою популярністю в медицині.

Через рік віддали дівчину за іншого чоловіка. Батько думав, що він буде досить хорошою партією для його дочки. А хлопець, якому її батько заборонив зустрічатися з нею, пішов у солдати. Пізніше, десь далеко від дому, теж одружився і залишився там своє життя проживати.

Але не змогли вони забути одне одного навіть через стільки часу. У них вже не залишилося надії на те, що коли-небудь будуть разом, але доля непередбачувана, спочатку розвела їх, а потім знову звела. І хоча минуло вже тридцять років, але вони як і раніше не могли відвести очей, так і стояли, як укопані.

Колишня кохана вже встигла стати вдовою. І його життя не було медом. Теж залишився самотнім, жінка подалася у світи. Тому коли зустрілися, так і не розлучалися більше. Більше у них не знайшлося причин для розлуки, тому що старий батько жінки вже давно зрозумів свою помилку.

Коли до нього прийшла немолода пара та схилилася в поклоні перед ним для благословення, то сльози капали по його щоках. Радів, що доля все-таки дала йому можливість виправити свою помилку, яку колись він зробив у житті.

Пара прожила довго та щасливо у своєму селі. Вони цінували, підтримували та кохали один одного до останнього подиху. Ось що таке справжні почуття. Про таке кохання ніколи не забуваєш, і роками носиш у своєму серці.