За весь час. чоловік один раз узяв сина на руки, і то, коли прийшли родичі, мабуть було соромно біля них ігнорувати дитину.

З Андрієм ми позайомилися зовсім молодими, та це не завадило нам зрозуміти, що ми просто створені один для одного. Він в мене чудовий чоловік. І те що зараз з нами відбувається, просто не вкладається в мене в голові. Ну не можу я зрозуміти, як моя любляча людина може НЕ любити свою кровиночку.

Коли ми тільки одружилися, чоловік сказав, що не хоче дітей, так як тільки закінчив навчання і хоче займатися кар’єрою, щоб встати на ноги, купити велику квартиру, автомобіль. Я любою дітей і завжди мріяла, що їх у мене буде, як мінімум двоє, але погодилася з чоловіком, для дітей потрібно мати свій куточок та й автомобіль нам не завадить.

Але не завжди виходить так, як плануєш. Через два роки нашого спільного життя, я зрозуміла, що чекаю дитину. Я цій новині була дуже рада, та боялася, що чоловік буде проти, тому довго не наважувалася розповідати йому .

Читайте також:Мого чоловіка як підмінили, він став чужим, уваги на мене не звертає, кожну вільну хвилину намагається втекти з дому.

Так і вийшло. Хоча хочу сказати на своє виправдання,дитину я не планувала потай від чоловіка. Але він став звинувачувати мене у всьому, говорити, що він не готовий займатися дитиною, хоча наші батьки зраділи і зголосилися допомагати не тільки матеріально, а й з дитиною. Але чоловіка їх заява не заспокоїла. Весь час  я почувала холод з його боку, а так хотілося тепла і підтримки від коханого чоловіка і майбутнього батька моєї дитини.

Коли я дізналася, що у нас буде хлопчик, дуже зраділа, думала, що син розтопить його серце, але цього не сталося.

З пологового будинку він нас забрав і відразу ж поїхав святкувати з друзями. Я проплакала весь вечір, але коли він повернувся, не стала нічого говорити йому, сподівалася, що з часом він звикне до дитини і все встане на свої місця.

Зараз нашому Вадиму Андрійовичу 8 місяців, чоловік зовсім ним не займається, він просто його не цікавить. Він приносить гроші, допомагає мені по дому, але коли я купаю дитину, прошу допомогти, він говорить, що зайнятий. За весь час один раз узяв сина на руки, і то, коли прийшли родичі, мабуть було соромно біля них ігнорувати дитину.

Мені дуже боляче і прикро, але я ні про що не шкодую. Я люблю дитину, і цієї любові йому вистачить за нас двох. Я готова до того, що сім’я розпадеться, так як бачу все більше відчуження чоловіка. А зараз почалися закиди, коли наші друзі, з якими ми завжди разом відпочивали, полетіли у відпустку. Чоловік аж позеленів від заздрості і злості, став кричати на мене, що я зіпсувала йому життя, і він не бажає нас бачити. Потім він вибачився, але слів то вже назад не повернеш.