Закінчивши школу, я вірила в те, що мене чекає світле майбутнє. Думала, що отримаю гарну освіту, а потім роботу, познайомлюся з хлопцем і все буде в нас якнайкраще. Однак до мене кохання прийшло взагалі раптово – це був хуліган, який вчився в коледжі. Ну навчався – не цілком доречно говорити, швидше, числився

Закінчивши школу, я вірила в те, що мене чекає світле майбутнє, адже батьки в мене були заможні і викладали в інституті. Я вчилася добре, тому відразу почала готуватися до вступу до престижного ВНЗ. Думала, що потім отримаю гарну роботу, познайомлюся з хлопцем і все буде в нас якнайкраще. Однак до мене кохання прийшло взагалі раптово – це був хуліган, який вчився в коледжі. Ну навчався – не цілком доречно говорити, швидше, числився.

От не розумію, чому всім дівчаткам подобаються такі погані хлопці? Так гуляли ми з ним протягом 4 місяців, а згодом його забрали в армію. Спершу я не могла з цим змиритися, а потім вирішила, що точно дочекаюся, щоб не трапилося. Проходили дні, тижні, місяці, і от раптово я побачила лист від нього у скриньці своєї подруги, з якою ми проживали в одному домі. Він там не признавався їй в коханні, але от натяки на симпатію та залицяння були.

З того часу пройшов рік, я вже навчалася в інституті в іншому місті. Тут раптово пролунав дзвінок:

“Кохана, я повернувся!” Яке вже навчання!

Ох, яка ж я тобі була щаслива, мені нікого, окрім нього, більше не потрібно було. Здавалося, що ми просто жили один одним і після такої розлуки покохали ще більше. Не дивно, що вже через місяць він зробив мені пропозицію.

Читайте також: Великодні зайчики: рецепт в домашніх умовах

Загалом батьки не були в захваті від новини про моє одруження, однак змушені були готуватися до весілля. Після сесії я поїхала до дому, адже в той час він там проживав з батьками. Матір наважилася мені повідомити, що мого нареченого часто бачили з моєю подругою. Звичайно ж я не повірила! Вже заяву до РАЦСу таємно подали, попри благання батьків. Хлопець наполягав на тому, що всі ці розмови про подругу – суцільна вигадка, просто він з простої сім’ї і не подобається моїм батькам-інтелігентам. Не один день нав’язував мені думку, що батьки – вороги нашому щастю.

Ми збиралися подати заяву. Таємно! Адже ніхто не підтримує! Батьки – вороги! Не бажають нам щастя.

Одного дня в інституті у мене не було лекцій і я вирішила зробити Назарові сюрприз. Квартира його батьків була на першому поверсі. І що мене змусило заглянути в вікно?! Краще б я нічого не бачила.

Спочатку – шок, потім – сльози, крах надій і планів на чудове сімейне життя з коханою людиною. Він був там з моєю подругою! Я втекла. Не хотіла влаштовувати скандалів. Я почала ігнорувати Назара, хоча він наполегливо чекав на мене після навчання, телефонував додому.

Згодом ми все-таки розійшлися, а потім виявилось, що у них з подружкою буде дитина. І як він збирався зі мною то одружитися?

З колишньою подругою я припинила будь-яке спілкування. Завдяки їй, у мене досі немає подруг, я нікому не довіряю.

Вони одружилися, але прожили недовго. Він був жахливими чоловіком, який постійно зраджував. Згодом поїхав за кордон та й більше не повертався… От нещодавно зустріла свою подругу і відчувала до неї лише жалість. Після Назара, вона виходила ще два рази заміж, але також не щасливо. Закон бумеранга ніхто не скасував, і життя розставило все на свої місця …