Зараз я прошу Бога про одне, щоб допоміг мені пережити цей важкий період в житті. Дуже надіюся, що це скоро скінчиться і я теж, матиму своє щастя.

Все почалося з того, що мій чоловік мене покинув. Як тільки у нього з”явився бізнес і великі гроші я стала йому не потрібна. Складається враження, що я була йому потрібна лише як запасний варіант на випадок, якщо він залишиться в бідності. А тепер, коли у нього є все, про що він лише мріяв колись, йому не потрібна ні я, ні наші з ним діти.

Я зара абсолютно одна. Рідні кажуть, що я сама повинна бути для себе підтримкою, але хіба я можу такою бути, коли витратила всі сили і молоді роки на іншу людину? Я намагаюся їм це пояснити, але вони зовсім не можуть мене зрозуміти. І якщо в перший час вони мене підтримати, то останнім часом до мене почали доходити чутки, ніби я їх використовую як об’єкти для ниття, проблеми. Але ж це не так. Просто у мене період зараз такий. А вони мої друзі і я просто ділюся з ними своїм життям і хвилюваннями. Намагаюся отримати підтримку хоча б у друзів.

Я уже декілька раз намагалася поговорити зі своїм чоловіком, але з цього діалогу не вийшло нічого хорошого. Він просто відмовлявся і твердив, що розлюбив мене вже давно. Хоча я насправді знаю, що він ніколи мене не кохав щиро. Всі його слова були націлені лише на те, щоб ми швидше розійшлися. Він не хотів ні свариться зі мною, ні зловтішатися над моїм становищем. Йому просто було не до мене. І тоді в його очах я вперше побачила повну байдужість до себе і до дітей, він навіть не приховував цього.

Читайте також: Я вже втратила віру, що колись зможу схуднути. У мене одна надія на свекруху. Вона мене любить. А чоловік, сподіваюся, сім’ю не кине, щоб маму не засмучувати.

Нікому не побажаю потрапити у таку ж ситуацію, це дуже сумно. Ніколи в моєму житті не було такого відчуття, однак тепер це нібито переслідує мене. Сподіваюся, що незабаром я зможу випросити хоча б невелику допомогу у моїх батьків. Це б дуже допомогло мені зараз. Найбільше мене пригнічує в цій ситуації, що я помічаю, що зовсім втрачаю віру у себе. Інколи вечорами мені дуже сумно, ніхто мене не підтримує, а дітки мої ще малі, щоб зрозуміти, що у мене на душі.

Прошу Бога про одне, щоб допоміг мені пережити цей важкий період в житті. Дуже надіюся, що це скоро скінчиться і я теж, матиму своє щастя.