Зараз живлюся на те, як живе моя невістка і не можу собі місце знайти. Синочок, кровинка моя, постійно на роботі, приносить не погані гроші у сім’ю, а вона що, спати має?

Минуло вже цілих 3 місці від того дня, коли я стала бабусею маленького Тарасика.

Живе мій син, невістка і онук у моєму будинку. Так, хатинка не надто велика, але усім місця вистачає.

Невісточка моя, Оля, відразу хвацько бралася мені допомагати. Ми мали велике господарство: свині, кози, кури, гуси.

Та зараз, коли є малюк, вона взагалі від рук відбилася. Вся робота залишилася на мені.

Я розумію, що коли він не спить, то потрібно бути біля Тарасика, але коли заснув — йди і допомагай, а не спи з ним разом. Хіба є совість?

Читайте також – З того часу у мене повністю пропали до неї почуття і я почав мислити по-іншому.Мої близькі виявились правими, тепер я прислухаюсь до їхньої думки.

Побула всього 3 місяці в декреті після появи сина і відразу на роботу, а свою дитину віддавала в дитячий садок, або на сусідів залишала.

Я все життя пропрацювала вчителькою, тому своїм дітям не надто багато часу приділяла. Навіть під час шкільної перерви бігла у садочок, аби нагодувати малого.

А домашні справи? На кого було їх залишити?

Встаєш вдосвіта, аби все встигати. І пральних машинок тоді таких не було. Мусіла все вручну прати. З їжею теж були певні складнощі, але ж нічого. Все було добре, як у людей.

Я майже і не спала за всю свою молодість і зараз жива, ще й не погано виглядаю.

Та це все моє старання запакувалося тим, що мій чоловік пішов до іншої жінки і покинув мене з дітьми підлітками.

Зараз живлюся на те, як живе моя невістка і не можу собі місце знайти. Синочок, кровинка моя, постійно на роботі, приносить не погані гроші у сім’ю, а вона що, спати має?

Уявіть, що вона навіть не прасує дитячих речей!. Коли я кажу що потрібно прасувати, аби вбити всі інфекції та мікроби, то вона сміється і каже, що це взагалі не корисно.

А про готування я вже й мовчу.

Хіба вона готувати вміє? Її максимум — це омлет з ковбасками і салатик, якщо я назбираю овочів на грядці, а сама не вийде, бо каже, що забрудниться, а потім до сина бігти не зручно.

Навіть на роботу їсти чоловікові не готує, а я це роблю, бо не хочу, аби він купував якийсь непотріб.

Чесно, я вже робила зауваження своєму снові, аби він поговорив з Олею, щоб воно хоча б щось допомагала по господарству.

І знаєте, що він відповів?

– Матусю, ми з тобою сильні, тому все зробимо якнайкраще. Оля зараз зайнята іншим, вона стала вперше мамою, нехай насолоджується цим моментом, бо сама знаєш, як швидко ці діти ростуть.

Вчора кажу невістці:

– Олю, у наш магазин на сусідній вулиці потрібен касир. Може підеш працювати? Ти ж Тарасика все одно не годуєш, тому часу маєш вдосталь.

А вона мені:

– Ви добре подумали перш ніж сказати? Ще навіть не повних три місяці після родів. Я студентка. Тому після того, як малому виповниться 3 роки, я піду працювати, точно. Та не касиром, для чого тоді моя освіта? І взагалі я мама! Мій чоловік буде проти!

І після цього вийшла гуляти з візочком.

А мені що? Я чищу картоплю не вечерю. Син приїде голодний.