Олегу Петровичу в цю різдв’яну ніч не було сенсу спішити додому, ніхто на нього не чекав
Його кохану дружину та доньку забрала аваріїя. Враз його життя розлетілося на сотню уламків, а серце, здається, просто зачерствіло. У свої шістдесят, він ще був «ого-го», як каже його друг дитинства Сергій, і ще не одна леді затримувала на ньому свій зацікавлений погляд.
Особливо складно було у такі святкові дні. Здавалося, він чує веселий передзвін дитячих голосів і тихі кроки дружини. Як же він скучив і як втомився жити… Скоріше б до них…
Із важких роздумів його вирвала знайома мелодія. Хтось гучно та весело наспівував «Jingle Bells». Улюблену пісню його дівчаток.
«Я сходжу з розуму», – промайнуло в голові.
Двері широко розчинилися – і на порозі з’явилася незнайомка. Дівчина заходила у кабінет спиною, виконуючи чудернацькі танцювальні «па» і у весь голос наспівуючи різдвяну мелодію. Її руде волосся, зібране у хвостик, погойдувалося у такт музиці.
Зробивши ефектний поворот, вона перелякано закляла на місці.
Він здивовано оглядав незнайомку. На вигляд їй було не більше від чотирнадцяти. Бліде у веснянках обличчя, великі широко розплющені зелені очі.
– Ой, а я й не знала, що тут хтось є. Думала, усі уже давно розійшлися, переддень Різдва ж. От і влетить же мені, – прошепотіла схвильовано дивна гостя.
– Ти хто така? І що тут робиш? І взагалі, де твої батьки? – спитав суворо.
– Я з тіткою живу. Вона каже, що я за своє проживання платити маю, ну так от я тут працюю, – дівча гордо зиркнуло на нього своїми очиськами. А потім злякано потупилася: – Ви тільки тітці не кажіть, а то ж сварити буде. Вона казала, щоб я прибирала, коли тут нікого немає.
Серце Олега Петровича болісно зжалося. Вона так нагадувала його старшу Софійку.
– А як хоч звати тебе, уміла працівнице?
– Софія, можна просто Соня.
– А будеш моєю донькою, – сказав неочікувано сам для себе Олег Петрович.
Рудоволосе диво глипнуло з-під лоба і з надією спитало:
– А можна?
…Із тіткою домовитися було не важко. Жінка недолюблювала племінницю і з радістю переоформила опікунство на Олега Петровича за «кругленьку суму» та щорічні аліменти. Софійка швидко звикла до нового дому, наче тут і народилася. А життя Олега Петровича нарешті набуло сенсу. Кожного дня він поспішає додому до свого рудоволосого дива, доньки, подарованої небесами.
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…