Андрій зібрав речі та без пояснень пішов з сім’ї

Андрій зібрав речі та без пояснень пішов з сім’ї

Сказав: «Нам треба поговорити». Дружина , уважно вдивляючись йому в обличчя, передбачала, що розмова знову піде про народження третьої дитини. Андрій останнім часом щось дуже загорівся цією ідеєю. Не те щоб вона не хотіла, ні. Двійко діточок у них уже було: Ігорчик – 9 рочків та Даринка – 5 рочків.

 

Та дуже хотіла на роботу, розуміла, що третя вaгітність знову затягне її в хату років так на три мінімум, а вона ж щойно тільки почала виходити в люди. Та для коханого Андрія  готова була на все.

 

Як і він, колись, – для неї. 10 років назад Андрій покинув все: домівку (а він був з абсолютно протилежного нам східного регіону), роботу, друзів і поїхав до неї, до своєї Яни

 

А вони були до того знайомі всього лиш три дні. Зустрілися на морі, на відпочинку. Яна йдучи повз нього сильно впала із сходів. А він, не думаючи, почав надавати дівчині допомогу. Так і закрутилося.

 

Наступних три дні вони не розлучалися. А через півроку Андрій приїхав до Львова і твердо сказав, що «назавжди», бо жити не може без свої Яни

 

Сусіди говорили: «Бач, як пощастило дівчині. Такого кавелера собі привезла із моря: і красивого, і розумного, і роботящого!». Та, певно, наврочили…

 

«Сідай, нам треба поговорити.» – не своїм голосом сказав Андрій. Щось моторошне в цих словах відчула Яна погляд, який же він чужий і холодний! Серце тьохнуло, бо відчуло щось недобре.

 

«Відпусти мене. Я тут задихаюся. Хочу додому. Справа не в тобі. Я більше тут не можу жити.». Він ще щось говорив, та Яна не чула його слів.

 

Читайте також 5 речей, які оцінює дівчина на першому побаченні

 

«Коли ти їдеш?», – ледь чутним голосом промовила вона, бо клубок застряг в горлі і душuв, душuв. «Завтра. Речі я вже спакував» – відповів Андрій.

 

Мільйон страшних і гірких думок одночасно пронеслися в голові у бідолашної  «Як завтра? Завтра ж «Новий рік»». «А що я дітям скажу?»

 

«Так і скажеш. А коли вони виростуть, вони мене зрозуміють» – холодно, ніби завченими фразами відповів Андрій

 

І справді, завтра він поїхав. Поїхав назавжди. Уже минув і Старий Новий рік, а Яна лежала. Не було такої сили, яка могла б підняти її з ліжка.

 

Діти теж захворіли – висока температура, яка не проходила більше тижня. І все питали: «А може тато ще повернеться? Він же казав, що любить нас».