Ніна промовчала. Вона знала, повернути колишнє щастя буде непросто. Але ж вони обіцяли один одному: в щастя і горе завжди бути разом.

У неї було все, про що тільки мріяла: і красень чоловік, на якого заздрісно заглядалися подруги, і троє синів, яких вона любила понад усе на світі, і власний двоповерховий будинок був для неї фортецею, де вона могла сховатися від усіх негараздів.

– Ох, і щаслива ти, Нінка! – говорили їй сусіди. – Такого чоловіка мати, як твій Олег, це все одно, як в лотерею виграти кілька мільйонів!

– Це правда, люди добрі, – радісно посміхалася Ніна. – Мій чоловік – це скарб, який можна знайти раз в сто років. Він такий добрий і чуйний. Він не такий, як інші чоловіки. І про сім’ю дбає, і любить мене!

Тільки мати Ніни, прислухаючись, як вона хвалить чоловіка, чомусь важко зітхала і говорила доньці:

– Не добре все це, Ніна. Чує моє серце, не добре. Це так Бог випробовує тебе. І коли він на початку твоєї сімейного життя дає занадто багато, то потім відбере. Ось побачиш!

– Що ви таке вигадуєте, мамо? – зі сльозами на очах питала Ніна.

– Ви що, заздрите мені? Ми вже стільки років живемо з Олегом, а він – який був, такий і до цього часу: не п’є, не змінює з іншими жінками. Тільки мене любить і дітей. Він своє підприємство розширив і гроші самі в будинок течуть. Хоч купайся в них. Літа ми думаємо полетіти на Гаваї. Може, і ви з нами?

– Е, ні, доню! – сказала мати. – Я перельотів боюся. Тому, краще – їдьте самі, а я вдома залишуся і буду молитися за вас, щоб ви живі і здорові повернулися додому.

Читайте також: Лист до колишнього чоловіка. Жінка робить все варто тільки не вдало вийти заміж.

Ця ейфорія щастя і безтурботного життя несподівано закінчилася. Компаньон Олега, якому він цілком довіряв, провернув безглузду аферу і підприємство, яке до цього часу процвітало і приносило доходи, влізло в борги і незабаром було оголошено банкрутом.

Щоб якось вийти зі скрути, Олегу довелося продати свій будинок, яким так пишалася Ніна, перебратися в село і оселитися в скромній хатині тещі.

– Ось і закінчилися, донечко, твої поїздки в Гаваї, – якось дорікнула Ніну мати. – Тепер вам треба думати, де б шматок хліба роздобути.

– Це ненадовго, мама, – сказала Ніна. – У Олега голова не для того, щоб тільки капелюх носити. Що-не будь придумає. Ось побачите!

Але сталося те, чого не очікувала Ніна. Олег став приходити додому напідпитку і, що ні день, горілка стала все більше затягувати його в свої заплутані лабіринти.

– Олеже, схаменися, – просила Ніна. – Кинь пити. Візьмися за розум.

– А ти думаєш, Ніно, що у мене ще є розум? –

Майже кожен день Олег став приводити в будинок своїх гучних приятелів і їхні п’яні оргії не вщухають до самого ранку.

– Ніно, – кричав неабияк підпилий Олег, – ти що, не бачиш, що у нас горілка закінчилася? Щоб одна твоя нога тут, а друга – там, і горілка вже на столі!

Ніна довго терпіла ці п’яні витівки чоловіка, і нарешті сказала сама собі: досить! Вона вже збиралася з дітьми піти від чоловіка, як на порозі будинку її зупинила мати:

– Ти куди це, Ніно, хочеш йти? А Олег? Ти не подумала, що з ним станеться, коли ти з дітьми підеш з дому? Тобі добре було з чоловіком, коли він розкидався грошима направо і наліво. А зараз, коли йому потрібна твоя підтримка і допомога, ти тікаєш? Чим ти краще його колишнього друга? Поговори з чоловіком, підтримай його!

Олег ледве стояв на ногах. Хміль ще не вивітрився з його голови, але він відразу зрозумів, що Ніна хоче від нього піти. Чоловік став перед нею на коліна і сльози відчаю покотилися по його щоках.

– Ніно, не йди, прошу тебе! Завтра побачиш, все буде по-іншому. Я кину пити і почну все спочатку, так, як раніше. Ти мені віриш?

– Дуже хочеться в це вірити, Олег, – сказала Ніна. – Все залежить від тебе одного.

Вона обняла чоловіка, а він притулився до неї – такий безпомічний, як маленька дитина.

– Я почну все спочатку, – переконливо сказав чоловік, – і ти будеш знову пишатися мною.

Ніна промовчала. Вона знала, повернути колишнє щастя буде непросто. Але ж вони обіцяли один одному: в щастя і горе завжди бути разом.