Ось так в один день життя змінилося назавжди

У мене зараз непроста склалася ситуація. Таке враження, що все життя у шлюбі було прожите марно. Ще тиждень тому я була однією з найщасливіших жінок. Наближалася 30-та річниця з дня нашого весілля. Ми запросили всіх друзів на банкет в ресторані, наші діти готують нам подарунки і сюрпризи. Не всі доживають стільки років щасливо разом, деякі наші знайомі, на жаль, розлучилися.

Ще кілька днів тому я думала, що наш шлюб ідеальний. За тридцять років я жодного разу не пошкодувала про той день, коли погодилася вийти заміж за
свого чоловіка. За довгі тридцять років, які пролетіли так швидко, ми з чоловіком виховали двох дітей, купили кожному з них по квартирі.

Читайте також Нахабно оголосила мені, що вона його коханка. Мене трясло так, що не висловити словами.

Всі ці довгі роки у нас була щаслива і забезпечена сім’я. Але ось до святкування нашої тридцятої річниці залишаються лічені дні, а чоловік зізнався мені в тому,
що в нього є син. 20 років тому, коли у наших діти прихворіли, я зібралася та поїхала з ними до своєї мами в село, бо чоловік тоді багато працював, а мені
одній було важко доглядати обох діток, адже вони тоді були ще зовсім малими. І саме в той період, поки я була відсутня три тижні, чоловік і декілька разів
зустрічався з жінкою, яка була проїздом в нашому місті.

З тих часів чоловік жодного разу з нею не зустрічався і навіть про існування дитини дізнався випадково, лише нещодавно. Ця жінка, через 20 років знайшла
його у соціальній мережі. І сказала йому про сина. Вона говорила, щоб він дав їй значну суму грошей, вона вже знала про наш банкет, та місце, де ми
святкуватимемо нашу річницю. А якщо зазначених нею грошей, не буде, то вона сказала, що прийде на бенкет і все розкаже його дружині. Тому чоловік, добре
все обдумавши, і зважився сам мені про все розповісти. Він гадав, що так буде краще для всіх.

Зараз сказати, що я була вражена, коли почула цю новину, це нічого не сказати.Коли я почула його зізнання, земля пішла у мене з-під ніг. В голові всі думки
змішалися, я навіть не могла їх зібрати до купи, щоб вималювати реальну картину: у чоловіка є син, про якого ми нічого не знали, він мені зрадив, зрадив
у важкий для нас усіх час, в той момент, коли я з дітками була у мами, бо потребувала допомоги рідної та розуміючої людини, наш шлюб, який щасливо
тривав так багато років, зруйнований, всьому кінець. Чоловік, розуміючи, що мені потрібен час і просто необхідно побути на самоті, переселився в готель. А я
залишилася вдома сама наодинці зі своїми непростими та важкими думками.

Мені постійно телефонують діти по декілька разів на годину, уточнюючи різні деталі з приводу свята, яке планувалося, а я не знаю, що їм і говорити. Свята
мені вже зовсім не хочеться, та й що відзначати? 20 років від дня зради?

 

У моєму житті настав дуже сумний, але надто важливий період: нещодавно у мене було все, а тепер я все втратила. Не думаю, що я і надалі зможу після
цього, як і раніше добре та з довірою ставитися до свого чоловіка. А якщо ось так просто поставити велику крапку на всьому та розлучатися, то, що тоді мені
сказати нашим дітям?

А інколи я відкидаю всі емоції і думаю, а як той бідний хлопчик жив все життя, не знаючи батька? Ось уже третій день я перебуваю вдома на самоті, не хочеться ні їсти, ні пити, ні спати. Лише смуток якийсь огортає. Пишу про це, і трохи легше стає, але вирішення проблеми мені все не
приходить. Можливо, у когось, не дай Бог, звичайно, відбувалося подібне в житті? Ось так в один день життя змінилося назавжди