Жив Олег раніше в селі. Тримав великугосподарку ; свині, кури, гуси, коня, мав ще й з гектар городу. Відлюдькуватим був із дитинства, а ще – через Афганістан пройшов. Повернувся з покаліченою ногою. Дівчина його не дочекалася і вийшла заміж. Одружився пізно, та й то через те, що матір допікала.
Пішов до нової фельдшерки на прийом, бо розболілася нога, а невдовзі зіграли невеличке весілля. З’явилися одна за одною дві донечки. Шкодував їх. Хоч роботи завжди вистачало, і підіймався ще коли тільки небо вкривалося легким ранковим серпанком, але дівчат не змушував працювати. Його дружина Ірина теж балувала донечок. «Ще встигнуть напрацюватися в житті», – примовляла часто, піднімаючись уранці з чоловіком. Наготувавши їсти, бігла в медпункт. І всього їм ніби вистачало: і хліба, і до хліба, і на свято.
Але одного разу, повернувшись із роботи, Ірина ошелешила: «Хочу їхати на заробітки за кордон. Мені тут одна із сусіднього села пообіцяла допомогти і виїхати, і з роботою. Нам же доньок треба у світ виводити. Вивчити у місті, квартири купити». Як він не просив, Іра вперто стояла на своєму. І таки поїхала…
А він не мав часу займатися з доньками. Дружина приїжджала рідко, все надсилала гроші. Тож доцям ні в чому старалися не відмовляти. Дівчата таки вчилися в місті, нічим не відрізнялися од городських. Згодом видали одну за одною заміж. Справили і весілля, а дружина допомогла дочкам придбати житло в місті. Поневіряючись на заробітках, вона втратила здоров’я і повернулася додому вже тяжко хворою. Висохла на ниточку. Де й ділася жвава і моторна Іринка… Лікувалася. Нічого не помагало, і дружини невдовзі не стало.
А за нею і мати. Біда підкосила й Олега. Ледве-ледве справлявся з усім. Доньки рідко навідувалися. Пам’ятає той день, як вони вдвох разом приїхали і стали вмовляти його продати господарку, дім, бо ж здоров’я немає. А вони заберуть його до себе. Буде жити в місті, у кого схоче. Хоч і шкребло на серці, але послухався. І справді, навіщо йому одному все це?
Відпочине на старості років… Продав усе, а гроші донькам віддав: розділив порівну. Тільки пам’ятники мамі та Іринці поставив…
Ото вже рік живе то в однієї, то в другої. Ходить по черзі. І серцем відчуває, що не бажаний він ні там, ні там. І от чого донькам бракує? Живуть у достатку, мають по одній дитинці. Тішиться Олег онуками. Правда, в старшої чоловік машину придбав. Спершу його відвозили, а тепер не мають часу. А в меншої ще нема авто.
То вона злість на батькові зганяє, докоряє, що він більше старшій грошей дав, то хай до неї і йде. От він і ходить – туди-сюди… Серце щось останнім часом дуже дошкуляє. Але він нікому не зізнається. Бо ж знову будуть сварки.
От і зараз від спогадів так кольнуло сильно, що аж застогнав. Оперся плечима об спинку лавки та й зціпив зуби. От посидить, і все минеться…
А потім, наче крізь сон, чув поряд людські голоси, завивання сирени. І його наче кудись несли. Потім усе зникло. Звідкілясь з’явилася Іринка, така молода і гарна, ніжно тримала його за руку, та все шепотіла: «Пробач…»
Читайте також А Настя плакала, коли дізналась, що світить йому 15 літ за ґратами…Напевно така гірка жіноча доля
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…