Спаржа – овоч молодості!

Дієтологи наввипередки закликають готувати страви зі спаржі. Саме зараз її сезон.

Про цілющі властивості цієї рослини складені цілі трактати. У Стародавній Греції вона була од­ним з атрибутів культу богині ко­хання Афродіти. Її гілками увін­чували молодих, прикрашали шлюбне ложе. Як овоч рослину розводили у Давньому Римі.

Овоч дуже корисний тим, хто стежить за своєю зовнішністю. Спаржа — низькокалорійний овоч . Стра­ви зі спаржі допомагають скинути вагу, позбутися целюліту, надати шкірі сліпучої чистоти, а волоссю — здорового сяйва.

Високий вміст у ній унікаль­ного вітаміну молодості — фоліє­вої кислоти (в перекладі з латині — «листяної») допомагає організ­му боротися зі старінням, зморш­ками і сивиною. Каротин сприяє збереженню здорового кольо­ру обличчя, дозволяє домогти­ся рівної золотистої засмаги, перешкоджає утворенню весня­нок і пігментних плям. Вітамін Р Р, на який багата ця рослина, ро­бить шкіру ніжною й оксамито­вою, як персик. Чудо-вітамін бере участь в утворенні жіночих стате­вих гормонів естрогенів, які захи­щають обличчя і тіло від в’янення. Спаржа у дикому вигляді росте на всій території Європи. Аспарагус — зелені гілочки, якими наші бабу­сі прикрашали букети влітку і во­сени, і є спаржею, але нині ми їмо її пагони як делікатес. Справжні гурмани вживають овоч свіжим і необробленим. Іноді ножем зні­мають тонкий верхній шар, якщо він волокнистий, але зазвичай і цього робити не потрібно.

Спаржу зазвичай готують на парі, заправляючи соусом з оцту, масла і солі. З верхівок овоча ви­ходять смачний суп-пюре, суф­ле і навіть солодкі джеми. Овоч можна варити, тушкувати, мари­нувати, подавати в гарячому і хо­лодному вигляді. Це чудова за­куска, а також доповнення до салатів, овочевих страв і супів. У Китаї, наприклад, зацукрова­ні пагони спаржі їдять на десерт. У приготуванні біла спаржа складніша, ніж зелена. І саме тому гурмани французи ціну­ють її вище — вона дає можли­вість шеф-кухарю ресторану по-справжньому проявити свою майстерність. Спаржу у жодному разі не можна переварювати. Го­товий овоч слід опустити у воду з льодом. Тоді зберігається колір, вітаміни, і смак буде дивовиж­ним! Час приготування залежить від товщини спаржі (в середньо­му від 10 до 20 хвилин). Не по­трібно наливати багато води, інакше весь смак піде в буль­йон. Також не варто додавати ні­яких прянощів, лише сіль, цукор і шматочок вершкового масла (воно необхідне для утворення плівки на поверхні води, кипіння має бути дуже мале). Іноді у воду додають краплю (максимум) ли­монного соку, щоб спаржа була білішою. Спаржа — одна з не­багатьох страв, яку не соромно їсти руками навіть у пристойній компанії. Ця традиція дуже по­ширена в Європі.

Спробуєте приготувати за вказаними рецептами.

Салат зі спаржею, горіхами і фетою

600 г спаржі, ½ склянки листочків м’яти, 1−3 зубчики часнику, ½ червоної цибули­ни, 3 ст. ложки рисового оцту, 1 ч. ложка меду, сіль і перець — до смаку, ½ склянки оливко­вої олії, ½ склянки волоських горіхів, 100−150 г фети, 1 пу­чок листя салату.

Вимити спаржу, відрізати грубі кінці. Довести до кипіння воду, підсолити її і занурити у неї спаржу. Через 3 хв перекласти спаржу у миску з крижаною во­дою, щоб зупинити процес ва­ріння та зберегти яскравий ко­лір спаржі. Потім просушити. Для приготування заправки в чаші блендера подрібнити цибу­лю, часник, м’яту, оцет, мед, сіль і перець. Потрохи влити оливко­ву олію. Заправку можна відразу вилити на спаржу, доповнити го­ріхами і сиром, подавати до сто­лу.

Читайте також: Вітамінна їжа на початку літа.

Спаржа, запечена з перцем

500 г спаржі, 300 г солод­кого перцю, 1,5 ст. ложки оливкової олії, 1,5 ч. ложки діжонської гірчиці, 1,5 ч. лож­ки білого винного оцту, сіль — до смаку.

Спаржу промити і розрізати на шматочки 2,5 см завдовжки. Перець розділити на поло­винки, вирізавши плодо­ніжки, перетинки і насіння. Потім овочі перемішати із гірчи­цею, оцтом і олією.

Запікати спаржу з перцем у духовці, розігрітій до 220 °C, 25 хв.