Коли я навчалася у випускному класі, мені в кохані признався хороший та щирий хлопець – Іван. Правда, в той період я не хотіла стосунків, тому ігнорувала його знаки уваги. Проживала я ще тоді в селі з батьками, які мені завжди говорили про навчання, а про стосунки і мови бути не могло. Тим більше і я, і матір побоювалися батька – він був владним чоловіком.
Склала я іспити, вступила до університету й переїхала в місто. Ще з дитинства я мріяла бути вчителькою, але тато наполіг на медичному інституті, тому я погодилася. Там, окрім навчання, я нічого не бачила, мені було дуже важко. Приїжджала додому лише на вихідні. Так на третьому курсі батько сказав, що мені пора виходити заміж. Я була шокована, адже навіть не мала ще серйозних стосунків, та й з хлопцями я не спілкувалася в той період.
Потім я зрозуміла, що батько вже обрав для мене кандидата. Моїм чоловіком став військовий, який був старший за мене на цілих 10 років. Я була шокована і не хотіла заміж за Олександра, але мене ніхто не запитував, я лише гірко плакала ночами. Олександр навіть не намагався краще зі мною познайомитися, він отримав розподіл за кордон і не хотів туди їхати сам, тому весілля йому було потрібне якнайшвидше.
Читайте також Від таких вимог я і мої батьки були в щирому та непідробному шоці.
Спільне життя з Олександром було схоже на подружнє життя моїх батьків: я не мала права працювати й висловлювати свою думку, всі гроші він мені давав лише в тому випадку, якщо я звітую після кожної покупки, вся домашня робота була на мені.
Так минуло три роки. Я дуже втомилася від такого життя. В мене було таке враження, що я живу не з чоловіком, а з начальником. Ще й йому постійно все не подобалося, то готую не так, то прибираю не так, вгодити йому було дуже складно.
Я набралася сміливості і вирішила піти від чоловіка. Вдома мене почав виховувати батько й відправив назад до чоловіка, сказав, що не дозволить мені заплямувати честь сім’ї.
Олександр почав мені зраджувати. Спершу мене це ображало, але потім я геть припинила звертати на це увагу, мені було на нього абсолютно байдуже. Я прибирала вдома, готувала й виховувала нашого сина. Коли я набрала декілька кілограмів, ми взагалі припинили жити як чоловік з жінкою, для нього я остаточно перетворилася на домогосподарку.
Так ми прожили 20 років, хоча життям назвати це було складно. Син виріс, і тоді я наважилася на розлучення. На той час мені було 40 років. Чоловік скандалив, не хотів мене відпускати, я навіть і не сумнівалася, що так буде. Правда, я все вирішила остаточно, зібрала речі й поїхала до батьків.
Згодом я почала спілкуватися з Іваном, він був розлученим, від попереднього сина мав двох доньок. Наші стосунки стали швидко розвиватися й згодом ми одружилися. Я не знала, що таке жити в коханні до цього часу.
Івану я хотіла готувати, прибирати в нашому домі, мені хотілося бачити його усміхненим, заради нього я готова на все – тоді я зрозуміла, що таке справжнє жіноче щастя…
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…