Я в декреті ,але мій чоловік заставляє мене працювати.

Я не розумію свого чоловіка   під час того як чекали дитину, так і після появи дитини, я працювала копірайтером.Але часу і сил у мене вже не має писати.

Виходить так, я заробляю на прожиток, а чоловік на все інше.

Але зараз, часу практично не вистачає. Я не можу писати в тих же обсягах, що раніше. Тому і щоденний заробіток став набагато нижче.

А чоловік приходить з роботи і запитує:

Читайте також  Я терпіти не можу доньку чоловіка від першого шлюбу

– Ну що! Скільки сьогодні заробила?!

А я іноді взагалі нічого не пишу. І мені соромно в цьому зізнаватися. Якщо раніше я заробляла достатньо, то тепер мій заробіток дуже знизився.

Стало дуже важко писати. Ромочка, дуже погано спить вночі. Прокидається практично через кожну годину. І я не висипаюся.

Від недосипу кожен день болить голова, я стала дратівливою і якась вразливою. Будь-яке грубе слово в мою сторону я приймаю близько до серця. Раніше за собою такого я не помічала.

Мені соромно говорити чоловікові, що я страшенно втомилася, я хочу відпочити, виспатися.

Адже крім писанини у мене домашні справи. Готування, щоденне прання, прибирання. А потім ще й з малюком потрібно погуляти, з ним пограти, зробити масаж, викупати.

Я не кажу, що чоловік мені не допомагає. Після роботи він годину – два сидить з сином. Але якщо малюк плаче, він навіть його на руки не візьме… Боїться.

Я все розумію, важкі часи. Грошей на все не вистачає. Але не пропадемо, маємо, що їсти, якщо я перестану писати! Кожен день думаю:

“Усе! Досить! Буду відпочивати, поки син спить! »

Засинає Рома, а я, перероблю домашні справи, а потім знову сідаю за комп’ютер. Не можу по-іншому.