У самий звичайнісінький день коли я виглядала як небуть, коли голова забита була геть іншим… Летіла центральною вулицею на роботу, щойно витріпавши нерви у дитячій поліклініці. І раптом – ти. На паралельній стороні.
Хотіла минути. Чомусь. Але вже глянула у очі. І ти вже глянув. І так боляче. І наче щось спинило. За інерцією ти договорював з кимось по телефону, але вже усміхався очима мені назустріч.
Стояли. Двоє чужих. Але таких рідних. Нас минали люди. А ти тримав мене своїми усміхненими очима так крепко… Що сказати?
Як ти?
Та нічого. Живу.
Я теж.
Ти де зараз?
Та от працюю. Бачиш.
Бачу.
Ти класно виглядаєш. Молодець.
Та ладно. Все, як завжди.
Ні. Я справді.
Дякую.
Звертайся, коли що треба. Я можу допомогти: ялинки, дрова, ягоди-гриби… Я тепер лісничим.
Мені не треба ялинок…
Ти гарна.
Дякую. Ну, давай…
Ти ображаєшся до цих пір?
Я?.. Та хай вже.
Ні. Я бачу.
Я піду.
І я пішла. Хоча понад усе на світі хотіла лишитися.
Ну от. Написала. Стало легше. Три роки так старалася тебе забути. Так завзято ліпила із себе порядну і сімейну. Так натхненно шукала кохання. Там, де його нема
Читайте також Яблучне варення за 5 хв
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…