Любов – головна тільки на початку. Потім, мила моя донечко, піде побут. І він тебе ой як торкнеться! Ти вистрибнеш з його ліжка, підійдеш до холодильника, а там макарони. І все! А причепуритися?! Футболка, туфельки, шубка?! Не хочеться?
Ні. Я хочу бути з ним і виходжу заміж.
Так, а весілля! На що? На це потрібні гроші! Вони у вас є?
На це потрібно менше тисячі.
Робіть що хочете. Тільки не прибігай потім до мене плакати.
Добре. Як скажеш.
Пройшли роки. Дочка вийшла заміж за “жебрака обідранця” – менеджера. У них з’явилася донечка. Бувало, вони сварилися. Але ненадовго і мирилися завжди.
Читайте також Бабуся вміла знаходити і бачити в усьому красу
Обидва працювали. Гроші приносили в сім’ю. На подив мами, їм на все вистачало. Потім зять несподівано підівчився на курсах і поміняв роботу. Став отримувати більше. Набагато.
Але якось в їхній сім’ї гроші не ставилися на перше місце. І дочка при цьому не виглядала замазурою. Одягнена завжди модно, зі смаком. І навіть в шубці. Мати дивувалася: як?
Так, маму дочка теж не забувала. Приходила часто, приносила смачненьке, приводила внучку. І любила маму.
Слухай. Я все ж хочу дізнатися: як вам це вдалося? Я з твоїм нікчемним батьком жити не стала відразу, як тільки відчула, що толку від нього не буде. А твій нікчемний і грошей став заробляти, дивись ти! Ремонт б вам ще зробити! Потягнете?
Не знаю. Нам поки і без ремонту нормально. Тато ніколи не був нікчемним. І мій чоловік не був. Ніколи не були вони нікчемними. Просто батько був нелюбимим чоловіком. А мій – любимий.