Віддана

Це сталося багато років тому. До цього часу моя мати майже влаштувалася в Німеччині, залишивши мене, студентку, зовсім одну в місці, в двокімнатній квартирі. Мама влаштовувала в Берліні своє особисте життя, і, переймаючись муками совісті, відправляла мені на картку значну суму грошей кожен місяць. А ще прислала з-за кордону мобільний телефон, щоб ми могли з нею спілкуватися в будь-який час. Я намагалася добре вчитися, але іноді не могла встати і піти в інститут після безсонної ночі, проведеної в клубі з новим знайомим. І дозволяла собі прогуляти кілька пар. Так, безтурботно і весело пролетів рік. Мені залишалося вчитися кілька місяців. Мама наполягала на мій переїзд до Німеччини, але я впиралася. Мені…

Моя сусідка Женька все мріяла знайти собі багатого чоловіка і вирватися з тієї убогості, яка її оточувала. Її батьки пили, освіти вона так і не отримала і працювала де доведеться. Вже як їй вдалося підчепити багатого кавалера я не знаю. Але чоловік був дуже солідний, весь з себе і на дорогому джипі, але вже віці, років 50 чи 60 на вигляд. Буквально за пару місяців Женька одягнулася у неї з’явився дорогий телефон, а потім вона і зовсім переїхала жити до свого обранця. Після цього в нашому районі вона з’являлася нечасто. Періодично відвідувала своїх батьків, привозила їм сумки з продуктами і оплачувала комунальні послуги за їх квартиру. Потім вона нapoдила дочку…

Ось недавно була в тому місці куди в дитинстві нас звозили в «заслання» на все літо. У машині грала пісня. І згадався випадок, який мені розповідала моя мама про свою подругу. Пара Оля і Вітя зустрічалася зі школи. Після школи Вітю забрали в армію на 3 роки. Оля весь цей час Вітю чекала чесно з армії і ні в які клуби не ходила. У них була домовленість, як тільки він повернеться з армії, то вони відразу весілля зіграють. Ось Вітя повернувся з армії і через два місяці весілля назначили. Було так все приготовлено, щоб гуляло все село. На весілля свідком приїхав армійський друг Віті. Весілля пройшло чудово, як і планувалося…

-Мамо! Я їду в Америку! На цілий рік! Ура! Ти, рада за мене? – захоплено кричала в трубку Ірина. Олександра вся посвітліла особою від радості: – Звичайно рада, донечко! Я просто щаслива за тебе! – Приїду, розповім! Поки, – і відключилася. Олександра почала готувати до вечері, вирішила спекти пиріг, раз така подія. Замісила тісто, приготувала начинку. Ірина любить пироги. Вона собі рідко може дозволити. Постійно контролює вагу. На роботі з цим строго. Трохи зайвого набрав, усувають і дають термін, щоб зігнати зайвий жирок. Ірина танцює в ансамблі сучасного танцю. Закінчила хореографічне училище. Професійна танцівниця. Здавалося все попереду сцена, слава. Але сталося непередбачене. Ірина зaвaгiтніла, так би мовити «залетіла» від  хореографа-постановника.…

Я прочитала багато історій і чула, як друзі та колеги говорять про “маму” (свекруху). Мені це завжди здавалося смішним, бо я думала, що кожен щось додумає, щоб результат був якомога яскравішим. Я була переконана, що жодна така людина, “свекруха” – насправді не може існувати. Але зараз мене не покидає думка, чи не потрапила я саме на таку свекруху? У мене є хлопець, ми ще не живемо разом, але бачимось дуже часто. Роману 27 років, мені 25. Ми зустрічаємося близько трьох місяців, і я повинна сказати, що ми дійсно дуже добре розуміємо один одного. Але одне мене трохи дивує. Його залежність від сім’ї. Вже два роки він живе окремо у своїй…

Мені 32 роки, і за своєю природою я однолюб. З 17 років до 25 у мене була тільки одна дівчина. Вона була на рік старша за мене. Все було добре, але з часом, по мірі того, як ми дорослішали, наші характери стали змінюватися, мабуть, через вік. І ми розлучилися, зосталися друзями. Вона закінчила навчання, поїхала в інше місто жити і працювати. Час від часу в соцмережах цікавилися одне в одного, як справи, чи все гаразд. Моя колишня дівчина вже вийшла заміж, народила донечку. А я кілька років був сам. Та ось нарешті також зустрів своє кохиння. Одна хороша знайома познайомила мене з доброю, красивою і приємною дівчиною з карими очима.…

Ми з Артемом одружилися з великої любові, і «по зальоту»…, – розповідає Світлана, – ми познайомилися на першому курсі і відразу сподобалися один одному. Як же він був гарнй, високий, спортивної статури, а посмішка…, дівчата за ним косяками ходили, а він мене вибрав. Я теж нічого дівчина була, струнка, коса до пояса і все при мені, як то кажуть, ось ми і зустрілися, закохалися. Почали зустрічатися, перші три роки жили у своїх гуртожитках, а потім з’явилася можливість підробітку, вирішили разом жити, щоб не розлучатися надовго. Ясна річ, студенти, життя веселе, ми завжди кудись ходили, по друзях, так просто потусуватися, і до нас часто заглядали знайомі і друзі, такі ж студенти.…