Того вечора, після відвертої розмови, чоловік і дружина стали зовсім чужими людьми. А вони нещодавно зіграли весілля, всього два місяці пройшло. Якось батько прийшов до сватів провідати доньку. Уважно вислухав Марію, і сказав, що вона має зробити
Весіля зіграли скромне. А через два місяці Марія дізналася, що чекає дитину. Але, разом з тим, в той день вона дізналася, що чоловік Степан їй зраджує.
Марія не могла зрозуміти, як чоловік міг так вчинити з нею, вони ж недавно лише весілля відгуляли. Спочатку жінка вдавала, що нічого не знає, а потім вирішила, що більше так не може. Марія зважилася на розмову з чоловіком.
Читайте також Ось так дивно вирішив познайомити мене син зі своєю дівчиною.
Таке враження, що Степана ця розмова зовсім не смутила. Марія бачила байдужість в його очах, лише тихо запитала:
– Навіщо тоді одружився зі мною? – відкрито запитала вона Степана.
– Я, як і ти підневільний! Батьки вибрали, засватали і одружили! Хоча знали, що я давно зустрічаюся з Світланою – вдовою. Але, вона їм ніколи не подобалася. Ось і одружили мене на тій, яка їм до душі. А, тобі шкода, чи що? Вистачить на двох!
Того вечора після відвертої розмови чоловік і дружина стали зовсім чужими людьми.
Свекруха дуже швидко помітила розлад між молодятами і зреагувала по-своєму:
– А ти, Маріє більше берися до роботи, а то дурні думки в голову лізуть. Тримайся свого чоловіка.
На плечах молодої жінки лежала турбота про домашніх тварин: нагодувати худобу і подоїти корову. Полити город, при чому жінка носила воду аж від криниці, яка була посеред вулиці.
Важкий характер свекрухи не давав спокою невістки. Марія вставала дуже рано, з першими півнями, коли ще всі в хаті спали. День починався з нелегкої праці: наносити води, попрати і прополоскати білизну в річці. Про те, що вона чекає дитину, жінка мовчала. Марія сильно схудла і виглядала хворобливою жінкою.
Одного дня до свекрів приїхав її батько, провідати доньку. Він був дуже здивований та стурбований тим як змінилася його дочка:
– Ти хворієш, доню, чому мені з матір’ю нічого не кажеш, як тобі тут живеться? – відразу запитав батько у неї.
І того дня Марія не стрималася – розплакалася. Вона розповіла, що чоловік гуляє, а свекруха зробила з неї домашню робітницю. Батько уважно вислухав Марію, довго мовчки думав, а потім сказав:
– Поїхали, донечко, додому!
Марія зібрала єдину торбинку і вийшла з батьком з подвіря, навіть ні з ким не попрощавшись. Вже по дорозі до дому вона зізналася батькові, що носить під серцем дитя.
– Нічого, моя доню, де дев’ять – там і десятого виростимо! – заспокоїв Марію батько.
Жінці вперше за довгий час стало спокійно і радісно на душі. Вона відчула надійне чоловіче турботливе плече, шкода, що поруч з нею не був Степан. Але тепер вона знала, що тато її надійна опора в житті.