Діти наші живуть у місті, а ми з чоловіком в райцентрі. Вони частіше до нас приїжджають, бо в них машина, ну а ми раз на півроку десь вибираємося.
Невістка у нас хороша, двоє діточок у них з сином, хлопчик і дівчинка. Вона гарна господиня, але, звичайно, готує гірше за мене, бо городська ж. Коли вони у нас в гостях, я завжди балую їх домашньою смакотою: борщиком наваристим, вареничками, пирогами, котлетками. Син завжди нахвалює мої страви, а мені приємно.
А то якось ми були у них, і невістка подала борщ. Смачний, але не такий, як у мене, звичайно. Ось тоді я всього лише раз дорікнула невістці, що в неї борщ не такий наваристий і ароматний, як мій. А синочок же якраз мій завжди так хвалить! Дала їй кілька порад, від щирого серця. Навіть не підозрювала, чим це обернеться!
Читайте такожЧерез мою бабцю наше сімейне життя перетворилося на казна що.
Коли ми наступного разу, місяць тому, приїхали з чоловіком в гості до дітей, ви не уявляєте, чим вони нас годували!
Два тижні ми їли магазинні пельмені, піцу на замовлення і Олів’є з «Пузатої хати», що поруч з їхнім домом. І це в той час, коли сама вона їла і дітей готувала чимось домашнім, діставала з холодильника, розігрівала.
Я спитала у Віки, чому ми все магазинне їмо? В тебе зовсім немає часу приготувати? То давай я тобі допоможу, – запропонувала. Але Віка сказала, що ми в гостях, тому не варто напружуватися, а вони звикли до такої їжі і вона їм подобається, а якщо не подобається нам – ніхто нас тут не тримає.
Мені стало дуже прикро, але я стрималася, навіть сину не пожалілася. Ледве дотерпіли ми з чоловіком до кінця візиту, і тепер точно до них більше не поїдемо. Син там під каблуком у Віки, це ж зрозуміло.
Нехай краще вони приїжджають. З мене корона не впаде і я й надалі буду балувати їх домашніми смаколиками.