– От раніше вони жили, як нормальна сім’я! – розповідає мати Вадима, Олена Артемівна. Вадим мій мав стабільну роботу, а Ліля сиділа в декреті з маленькою донечкою. Не кажу, що у них було багато грошей, але на продукти та й на речі їх вистачало. Та й ми і свати завжди помагали дітям грошима. А потім Ліля вийшла на роботу, стала добре заробляти, і все стало у їхній сім’ї дуже погано.
– Чому так сталося?
– Почала вона одразу задирати свого носа. У неї зарплата зросла за досить короткий термін. Почала дорікати моєму синові, що той мало заробляє. Називає бідовим при дитині. Я неодноразового говорила їй — Лілю, нічого хорошого ти не доб’єшся такою поведінкою. Хіба що, розвалиш свою сім’ю! А вона сміється мені в обличчя, говорить: “Не бійтеся, Олено Артемівно, нікуди Вадим від мене не піде, кому він потрібен з маленькою зарплатою?”.
Лілі дуже пощастило з роботою, після того, як вона вийшла з декрету, звільнилося місце начальника фірми, і місце запропонувало їй. Ліля виправдала всі очікування керівництва, її старання були добре оцінені. Через пів року її підвищили ще, з відповідним збільшенням зарплати.
Тепер Ліля отримує досить круглу суму. Здається, що потрібно радіти за невістку, але Олені Артемівні зовсім не до жартів та сміху.
Читайте також Людям потрібно вміти цінувати себе і власне життя. Піти потрібно вчасно.
– Вона нічого навкруги не бачить, лише гроші! – зітхає з сумом вона. – Боюся, до добра не це не доведе, а я нічого зробити не можу.
Сама ж Ліля не дуже хоче згадувати той період, коли вона сиділа в декреті. Ходила в старому одязі, продукти купляла строго по списку, вийти на каву з подругами було вкрай важко, весь час затуляла якісь дірки в бюджеті і часом просила грошей у матері-пенсіонерки, щоб купити дитині нові речі.
Зарплати Вадима їм зовсім не вистачало.
– Я не пробачу йому те, що він занурив нас з донечкою в убогість.– каже Ліля. – Йому повинно бути соромно, що він не взмозі нормально забезпечити дружину та дитину. Я ось після декрету вийшла, але одразу почала пристойно заробляти. Для чого мені тоді такий чоловік.
Вадим – хороший, спокійний чоловік, чудовий батько для дочки: дбає, оберігає, переживає, може сам приготувати їжу, поприбирати, з дитиною допомагає дружині із самого початку. Часто колись вночі вставав і міняв дитині підгузники. І на цей час, без лишніх запитань завжди посидить з донечкою та пограється з нею, коли це потрібно.
– Гроші завжди приносив в сім’ю, – розповідає Олена Артемівна.
Але був один великий мінус — грошей у Вадима було небагато. При всіх своїх позитивних рисах, Вадим не вміє заробляти. З кар’єрним ростом йому зовсім не щастить. Працює вже декілька років поспіль в одній фірмі на початковій позиції. Всі, хто з ним колись починав, заробляють зараз вдвічі більше ніж він. А Вадим, все ходить на одному й тому ж самому місці.
Він хороший та відповідальний фахівець, акуратний, пунктуальний, але без амбіцій, тому його не помічають ті, від кого напряму залежить його просування по кар’єрі.
Ліля, за словами Олени Артемівни, нехтує почуттями Вадима, відноситься до нього зі зневагою. Вадим ніколи не жаліється, а завжди мовчить.
– Я навіть не здогадуюсь, скільки ще він зможе терпіти таке ставлення! – зітхає Олена Артемівна. – Мені шкода в цьому випадку їхню дитину, бо може залишитися без батька. Ліля у нас також не ідеальна жінка, до неї теж є декілька претензій. Вечерю вона не готує, не прибирає, вийшла на роботу і не має часу на виховання дитини. Але Вадим нічим не дорікає.
Отак живе її син, мати переживає, та не знає, як зарадити цьому!