Мій чоловік — прекрасна людина, він працьовитий, чуйний, добрий і дітей любить. Однак у нього є величезний недолік — його родичі. І це я говорю без перебільшень, таке формулювання для цих людей стало б ще й компліментом. Адже вони псують наше життя відколи ми одружилися.
Шість років тому я вперше побачила свого судженого. Він стояв у сквері біля університету і читав книгу. Я спостерігала за ним якийсь час, але не змогла наважитися підійти і познайомитися. Однак після цього я стала частіше його помічати, навіть почала шукати його у натовпі на перервах. Через якийсь час він сам до мене підійшов і представився. Вже тоді я знала, що це була моя доля.
Артем був не лише привабливим, але й дуже розумним хлопцем. Нам завжди було про що поговорити. Коли Артем закінчив навчання, він покликав мене заміж. Я без вагань погодилася. Мій чоловік вже працював, я також знайшла підробіток, ми винайняли квартиру, де стали жити.
До весілля я декілька разів бачилася з родичами Артема, з його мамою та сестрою. Щоправда ми не часто відвідували його родину, більше часу проводили вдвох. Тому я не відразу зрозуміла які родичі Артема насправді. Все відкрилося вже після весілля. Матір та сестра регулярно маніпулювали Артемом, через почуття вдячності та обов’язку змушували його у всьому їм допомагати. Артем, кинувши всі справи, мусив допомогти сестрі з переїздом, або негайно приїхати, щоб прикрутити полицю у квартирі. Сестра регулярно просила у нього гроші в борг, на вічне віддавання, так би мовити. А матір тиснула на Артема своїми злобними тирадами, коли він через об’єктивні причини відмовляв у допомозі.
Мені було шкода чоловіка, тому після весілля я натякнула Артему, що так далі тривати не може. Адже у нас тепер своя сім’я і він не може весь свій вільний час витрачати на примхи сестри та матері. Адже Артем нічим не зобов’язаний сестрі, якщо він хоче допомогти родині, то ми можемо виділити певну розумну суму з нашого сімейного бюджету і так допомагати трохи його матері, адже вона все ж таки займалася вихованням Артема. А сестра вже доросла жінка, їй пора самій справлятися зі своїми проблемами.
Артем прислухався до мене і почав відмовляти у проханнях родичів. Звісно, що їм це прийшлося не до смаку. А я стала для свекрухи та Артемової сестри найбільшим ворогом. Ситуація все загострювалася і ось настав її пік.
Якось на вихідних, які я планувала провести вдома, адже у мене нарешті з’явився шанс відпочити від щоденної роботи та навчання, з самого ранку у двері подзвонили. То була свекруха, на диво, поводилась вона дуже ввічливо та люб’язно, з порогу почала вибачатися за такий ранній візит. Ще й гостинці нам привезла.
Я запросила її на кухню, поставила чайник. Ми поговорили про буденні справи, про самопочуття, погоду. Я помітила, що свекруха щось хоче сказати, але не знає як, її явно щось турбувало. Не просто так вона з самого ранку до нас заявилася. І тут вона вперше назвала мене дочкою. Я спершу не второпала звідки взялася така ніжність до мене, аж поки вона не виказала своє прохання. Виявляється, що її донька знову поїхала на заробітки за кордон, а дітей своїх залишила на матір. Сестра Артема виховує двох дітей сама, чоловік її залишив більше року тому, от вона їздить за кордон, аби утримувати сім’ю. А дітей на період своєї відсутності вона покинула на свекруху. А свекруха видно була незадоволена ситуацією.
Вона прийшла до мене, аби виказати своє рішення — двох дітей Артемової сестри повинні виховувати ми з Артемом, адже ми ще молоді, витривалі, до того ж попрактикуємося, поки своїх дітей не маємо. Я була вражена і обурена таким нахабством. Що це за перекидання відповідальності? Я відразу сказала свекрусі, що дітей ми брати до себе не будемо, щоб вона і не надіялась на це. Свекруха пирхнула і сказала, що Артем уже погодився, це мене здивувало найбільше. На мої пояснення чому ми не можемо взяти дітей до себе, вона розлютилася, сказала, що я не поважаю Артема і його родину, а Артем дорожить своєю родиною, тому він невдовзі мене покине.
Ще більшим стало моє здивування, коли Артем повернувся з роботи, зібрав речі і поїхав до матері. Вже третій день від нього нічого не чути. А сьогодні я скинула йому у месенджер фотографію, якою поділилася у соцмережах його сестра. А вона зовсім не працювати поїхала, а відпочивати з новим коханцем на сонячному пляжі у Туреччині. Маю надію, що хоч це змусить його зняти рожеві окуляри та побачити якими насправді є його матір та сестра.