А зараз мама вирішила згадати молодість і привести у дім чоловіка. У мене таке враження, що мама мене зрадила. І мене, і тата

Моя мама самотня жінка. Я вийшла заміж і живу з чоловіком та дітьми окремо в місті. Батьківську оселю я покинула 23 роки тому. До мами приїжджаю вгості кілька разів на місяць, а також на всі великі свята. Чому на всі, бо чоловікових батьків не стало дуже швидко, тому на всі свята — їдемо до моєї мами.

Читайте такожКоли свекруха як мати

Мама моя ще добре тримається, незважаючи на свій вік. І по дому все робить, і в полі, і біля худоби ходить. Ми з чоловіком завжди допомагаємо копати город, садити його і звичайно ж збирати урожай. В кінці осені мій чоловік займається дровами. Він їх колить сокирою і акуратно складає під сараєм, щоб мамі було зручно їх до печі носити.

А зараз мама вирішила згадати молодість і привести у дім чоловіка. У мене таке враження, що мама мене зрадила. І мене, і тата…

Ви собі не думайте, за місяць у мами була урочиста церемонія укладення шлюбу у відділі РАЦСу, пізніше гостина у барі. Запрошених було не багато, лише найближча родина. Новим чоловіком мами став її однокласник. За юності у них були стосунки, але пізніше він пішов служити до війська, а мама покохала тата і вийшла заміж. Кілька років тому цей однокласник повернувся у село і почав навідуватися до мами. Так вони і відновили свою дружбу.

Для мене цей цирк з весіллям на схилі літ був дуже обурливим, тому ми з чоловіком і дітьми не поїхали. Проігнорували цю подію. Хіба не могли жити просто так? Потрібно було одразу узаконювати стосунки? Мене не покидала весь час думка про батьківський дім

Мій новоспечений вітчим абсолютно не має жодного майна, має лише двох синів і трьох онуків. Тобто претендентів на мамине майно з’явилося дуже багато. Адже після узаконення відносин — він може легко відсудити будинок. Невже моя мама не подумала про це… я завжди думала, що вона розумна і розсудлива жінка… а тут таке…

Так, у нас власне житло. Але ми на нього з чоловіком все життя складали. Він за кордоном більше 10 років працював на різних роботах, лиш би заробити щось. Я вдома з двома дітьми і на двох роботах. Зараз моя дочка з чоловіком живуть у нас. Скоро народиться внук чи внучка. Ми собі планували, що на літо донька переїде з дитиною в село до моєї мами. Тут і повітря свіже, і продукти натуральні, та й мама б бавила правнука. А з огляду на останні події — це просто не можливо. У мами ж тепер нове життя, новий чоловік, його діти і внуки…

Після їхнього одруження я не маю бажання спілкуватися з мамою. До неї в село ми не їздимо, майже їй не телефоную. Кілька днів тому до мене почала телефонувати мамина сестра і почала виховувати мене і повчати. Твердить, що моя мама теж жінка і заслуговує на щастя, хоч на старості. А я її не люблю і не можу за неї порадіти. Ех…

А мене вона чомусь не може зрозуміти. А що, якщо мами скоро не стане і на нас впаде проблема щодо догляду за чужим старим дідом?! Про це ж ніхто не подумав. Я звичайно люблю маму, але вона не права. Взагалі не розумію, чим вона керувалася при прийнятті рішення про одруження.