fbpx

Але багато років посильної роботи далися взнаки. У чоловіка виявили важку недугу. Лікарі сказали, що Богданові потрібен постійний догляд. Донька відмовилася брати батька до себе

Нещодавно я почула історію, яка глибоко вразила й змусила численним «чому» закрутитися в моїй голові.
Звичайна подружня пара виховувала єдину доньку Жанну. Вкладали в неї все, що тільки мали. І любили безмежно. Усе найкраще — своїй кровинці. Хоч і жили не заможно, але й на бідність не скаржилися. Дівчинка була доглянутою, причесаною, охайно вдягненою. Відмінницею у школі не стала, але й двієчницею її не назвеш. Уже зі шкільних років у дівчини було чимало прихильників, бо вродою природа наділила. Стрункий стан, довге біляве волосся, аристократична блідість, небесного кольору очі… Щоправда, подруг дівчина мала небагато, була змалку замкнутою. Та й віяло від неї, як казали однолітки, якоюсь погордою. Хоча причин, мовляв, для цього не було.

Читайте також Дівчинка Ксеня навчалася в 10 класі, була тихою і непримітною (така є в кожному класі). З нею навчався найпопулярніший хлопчик у школі. У нього були закохані всі дівчата, він був дуже товариський, яскравий і завжди міг завоювати будь-яку дівчинку.

Коли Жанна закінчувала 10 клас, у сім’ї гостро постало питання грошей. Адже через рік дівчині треба вступати до вишу, і витрати сім’ї значно збільшаться. Одного вечора, під час спільної розмови, вирішили, що  батько дівчини, поїде на заробітки в Якутію. Так проблему безгрошів’я вирішувала більшість їхніх односельців. Тому, звільнившись із маслозаводу, подався заробляти дочці на навчання.

Роботи сільський чоловік не боявся, та все ж праця на будівництві далеко від дому, в холодному Сибіру виснажувала. Весь рік чоловік працював не покладаючи рук, щоб встигнути накопичити грошей для дочки. Пересилав додому, а дружина Марія бережно складала до купки, обмежуючи себе у всьому.
Жанна все ж вступила до економічного вишу на платну форму навчання. Богдан добре заробляв та оплачував здобуття освіти для дочки. Раз у рік приїздив додому, щоб навідати сім’ю, і одразу їхав назад. Бо гроші з купки миналися швидко.

Дівчина закінчила університет та вийшла заміж. Тож Марія кликала чоловіка додому. Мовляв, чого сидіти на чужині, донька вже має своє життя. Але Жанна не погоджувалася із матір’ю, жалілася, що високооплачуваної роботи вона та її чоловік не мають, тому потребують допомоги. А тато відмовити не міг…
Ще сім років пропрацював Богдан у Якутії, а потім повернувся додому… вже  дружини не стало. Опісля їхати на чужину більше не став. Це сердило Жанну, бо без татових грошей тепер доведеться затягнути пояси, але батьку все ж нічого не сказала. А Богдан і далі продовжував допомагати дітям. Тримав чималу господарку і все, що з неї мав, віддавав їм.

Але багато років посильної роботи далися взнаки. У чоловіка виявили важку недугу. Лікарі сказали, що Богданові потрібен постійний догляд.
Донька відмовилася брати батька до чоловікової оселі, мовляв, у ній і без нього не вистачає місця. А перебиратися до батьківської хати не хотіла, бо «там немає ніяких зручностей». Проблему жінка розв’язала по-іншому: запропонувала батьку для проживання будинок престарілих. «Там і доглянуть, і нагодують», — так мотивувала свою пропозицію донька.

Богдан вибору не мав. Довелося йти доживати віку туди, де його мали б доживати самотні бездітні люди. А в нього ж то є рідна кровинка, якій він присвятив життя.
Після оформлення тата в пансіонат Жанна забрала все, що було в батьковій оселі. Забрала все, окрім батька… А Богдан не прожив у тому пансіонаті й двох місяців. «Пішов» за дружиною.

facebook