Антон не ходить по місту, не читає запрошення на роботу, взагалі зовсім інший чоловік. Лежить на дивані перед телевізором, або в телефоні

Ми були щасливі тільки коли одружилися. Все життя у нас попереду. Будували плани на майбутнє, і вірили, що все буде так, як ми плануємо. Кохання поглинуло нас із головою, розуміли одне одного без слів. Я працювала бухгалтером на підприємстві, Антон – механіком, в майстерні. Доходи середнього рівня, але нам вистачало. Я не прагнула багатства, мені добре з моїм коханим чоловіком.

Наступив період, коли в наше розмірене життя прийшли невдачі. Коли Антон прийшов додому і сказав, що його скоротили, я не засмутилась. Адже мій любий такий розумний, обов’язково знайде роботу. Але пройшов тиждень, потім місяць, рік.

Антон не ходить по місту, не читає запрошення на роботу, взагалі зовсім інший чоловік. Лежить на дивані перед телевізором, або в телефоні. Спочатку я мовчала, потім говорила між іншим, щоб ішов на співбесіди, але коханий мене не чує. Дома почалися сварки, нерозуміння один одного. Я окрім основної роботи, брала підробітки, але грошей все одно не вистачало.

Читайте також Я не відчувала себе господинею, там де вклала стільки зусиль і сили. Я була наче не в себе вдома. Чоловік мене не підтримав.

А одного разу, чоловік сказав, що йде на співбесіду. Радості моїй не було меж, нарешті. Мій коханий одягнув новий костюм, сорочку, нові туфлі. Майже пів флакона вилив на себе одеколону. Ввечері, коли я прийшла з роботи, Антон зустрів із радісною усмішкою. – На роботу прийняли, радісно сповістив він, завтра виходжу перший день. Мене гордість брала, який гарний у мене чоловік.

Антон заробітну плату приносив хорошу, більше ніж раніше. Але в наших відносинах щось помінялось, на роботу йшов рано, приходив пізно. Майже щовечора від нього пахне жіночими парфумами. На запитання, що за робота? Відповідає, — робить водієм, возить дружину директора. Нещодавно сказав, що їде у відрядження на два дні, через тиждень знову. А потім що відрядження за кордон. На запитання, — Що водієві робити за кордоном? Відповідає, — возити дружину директора.

Мабуть, прийшов час мені ревнувати чоловіка, або іти на його роботу, і виясняти, що за робота така. До речі, на днях в чоловіка з’явилися дорогі часи. На питання, де взяв, говорить, премію видали. Яка розміром премія, щоб купувати часи не дешеві. Адже раніше всі покупки планували разом.

Мої запитання його дратують. А я не можу повірити, що мій чоловік так змінився. Від того турботливого Антона не залишилось і сліду. Спокій залишив мене, далі так жити не можу. Завтра обов’язково сходжу на роботу до чоловіка, і з’ясую в директора, наскільки правду говорить Антон.