Історії

Зараз я не впевнена, чи потрібна мені така свекруха, як його мати. Адже якщо навіть після всіх моїх старань я не змогла їй догодити, то що ж буде потім?

З Вадимом я зустрічаюся вже більше року. Нам уже по двадцять п’ять років, і, чесно кажучи, я з нетерпінням чекала пропозиції від нього. І ось нарешті довгоочікувана пропозиція прозвучала, я, звичайно, погодилася. Його батьки часто їздять закордон на кілька місяців. Квартира у Вадима була пуста, тому ми вирішили пожити разом місяць, поки його батьки повернуться.

Я переїхала до нього, мені здавалося це найбільшим щастям – постійно бути поруч з коханим. Я старалася з усіх сил, «приміряла» на себе роль дружини: готувала йому ті страви, які він любить, і займалася усіма побутовими питаннями в будинку. За місяць, проведений разом, Вадим тільки кілька разів мені допоміг прибрати. Він вважає, що хатня робота має бути жіночою справою, а чоловік повинен бути основним годувальником.

Я погодилася, адже Вадим заробляв більше, ніж я. Місяць проминув швидко. Перед приїздом батьків чоловіка, я гарненько прибрала у всій квартирі, і навіть спекла торт в подяку за те, що вони дозволили нам пожити в своїй квартирі. Але, повернувшись, свекруха звинуватила мене в неохайності, сказала, що я не поскладала речі на свої місця, не вимила ванну і не вичистила унітаз перед їх поверненням. Мій торт їй не сподобався теж.

Читайте також  І тут Михайла як підмінили. Зрозумівши, що він втрачає мене і доньку, він став намагатися повернути мене.

Неприємні слова своєї матері про мене мені передав Вадим. Вислуховувати про себе таке було дуже неприємно, адже я намагалася справити на його сім’ю враження доброї господині, і добре все поприбирала. Звичайно я могла десь щось пропустити, але ж це не є причиною для того, щоб ганьбити мене перед майбутнім чоловіком. Думаю, що причина була не в прибиранні, напевно свекруха ще не готова відпустити сина, тому і затіяла цей театр.

З Вадимом стосунки через це дуже зіпсувалися. Тепер складається враження, що він передумав одружуватися зі мною або почав сильно сумніватися. Я і досі його кохаю, але теж почала сумніватися – якщо він так легко підпадає під вплив своєї матері через найменші дрібниці, то як мені з ним буде жити далі?

Якщо така тенденція триватиме, то вона адже буде все життя до мене чіплятися.

Думаю, я переборщила зі своїм бажанням всім сподобатися, і варто було вести себе в чужій квартирі, як в гостях, – не прибирати і не готувати. Скоро наше весілля, після якого ми планували пожити якийсь час з його батьками, щоб накопичити на власне житло. Після всього, що сталося, я розумію, що на це погоджуватися не варто. Добре, що ми спробували і тепер я знаю, з якими людьми я маю справу.