Арсен – син мого вітчима, ми з ним не рідні взагалі ніяк.

Моя мати рідко приїжджає до нас в гості.

І я розумію, що начебто все добре, але мама якась була не така. Ніби її щось тривожило. Ніби вона хотіла щось сказати, але ніяк не могла наважитись. Тому я сама запитала, чи все добре. Тоді мама почала розповідати:

-Ну, розумієш доню… — не могла почати мама.

-Мамусь, не тягни, розказуй все як є.

-Софійко, може ви віддасте свою стару дев’ятку твоєму брату? Ви ж її майже не використовуєте, лише Олег на рибалку на ній їздить.

-Вибач, але чому це я маю віддавати дев’ятку Арсену? Це ж не якась там дрібничка, а цілий автомобіль!

-Ну а навіщо вона вам? У вас є авто. Для чого вам та стара дев’ятка? Для риболовлі Олегу сповна підійде його . А Арсенчик на роботу майже півтори години їздить автобусом, а машиною виходитиме лише десять-п’ятнадцять хвилин. Ну він ж твій брат .

Читайте також Разом їх було дев’ять і батьки. І всі тулилися у двох кімнатах тої хатини, яка вже похилилася на бік.

Арсен – син мого вітчима, ми з ним не рідні взагалі ніяк. А якщо йому потрібна машина – нехай заробить, якщо не виходить заробити, то нехай бере в кредит. Я то йому чому маю дарувати машину? Нехай йому його татко і купить машину.

 

-Ну Сонь, ну ти ж знаєш, що твоєму вітчиму часто буває навіть на пачку сигарет не вистачає грошей. А тут машину цілу придбати. Тому надія лише на вас!

-Слухай, мамо, ти ради цього свого Юри пішла від батька. А тебе ніхто не просив виходити за нього заміж. Так що давайте якось самі вирішуйте це питання. Та й взагалі, Арсену вже майже тридцять років, вже давно дорослий мужик. Ви його няньчити та носитись як з маленькою дитиною. Ти ще скажи, що він у вас гроші досі бере.

-Донечко, ти все таки подумай. Якби ви не мали грошей, я б не приходила та не просила, а тут у вас можливість є допомогти. Рідня ж як-ні-як…

Після багатьох відмов мама засмучена пішла додому. А я розповіла чоловіку, коли він прийшов з роботи. Олег сприйняв цю новину негативно. Як і я в принципі.

 

Я ж розумію це все, і так само відповіла мамі. Переживаю просто, як будуть вони тепер ставитись до нас. Може Арсен взагалі від нас відмовиться.

Знаєш, кохана, давай по-чесному – втрата великою не буде.