Є певна категорія людей, яка користуючись тим, що носять звання «близькі», прагнуть бути в курсі того, що не належить.
– Коли ми з Русланом тільки-тільки створили сім’ю і почали жити окремо, – згадує Таня, – Вероніка Василівна намагалася тримати руку на пульсі.
Цим милим виразом Таня називає прагнення мами свого чоловіка бути в курсі всього, що відбувається між молодими, контролювати їх дозвілля, покупки, відносини між собою.
– Я ж не стороння людина, – говорила Вероніка Василівна Тані і синові, – як це у вас від мене секрети? Так бути не повинно. Подумаєш, таємниця, чому не можна сказати матері, що ви зібралися шпалери нові купити? Я б і порадила, і допомогла. У мене більше досвіду, та й просто можна було б і мене взяти в магазин, дивишся, я б що собі корисне придбала.
– Але я вже знала, чим це закінчиться, – каже Тетяна, – твердженнями, що ми переплачуємо, що потрібна не смужка, а квіточка, що не сині, а зелені, що їй видніше, що вона краще знає. Ми б раз 20 посварилися і під час і після. Навіщо це?
Тані коштувало величезних зусиль і витрати нервів відстояти свої кордони, своє право на те, що вона господиня, що готова поважати, цінувати, дякувати і спілкуватися, але втручання у внутрішні справи своєї окремої осередки суспільства вона не потерпить. Подружжя живе вже 7 років, є однокімнатна квартира, накопичуються гроші на розширення житлоплощі, є і старенький автомобіль, який треба б поміняти, але в пріоритеті зараз житло, тому що синові Артему вже 6 і хочеться, щоб у нього з’явилася окрема кімната.
– Вероніка Василівна після тих перших місяців змирилася, стихла, – згадує Таня, – відносини вишикувалися. Звичайно, багатьом вона бувала і незадоволена, але без спроб диктату. Посварилися ми, помирилися, вирішили куди поїдемо відпочивати – все вже відбувалося без коментарів. А не так давно я помітила, що у мами Руслана сталося нове загострення.
Таня пов’язує новий випадок напруженості з тим, що підріс синок, тепер бабуся проводить з онуком набагато більше часу, іноді забирає його на вихідні. Причому, за своєю ініціативою. Нещодавно дитині був куплений перший телефон, простенький, але функціональний.
– У п’ятницю один раз прийшла ввечері і каже, мовляв, візьму онука на вихідні, – каже Таня, – а вам непогано б і помиритися. Ось звідки знає, що ми напередодні посварилися? Я до Руслана, він чи мамі поскаржився на дружину, яка мозок виносить? Але за ним же не водилося такого.
А в понеділок увечері ситуація прояснилася. Маленький Артем відповів на дзвінок. Таня була на кухні і почула, про що син розмовляє збабусею.
– Доповів, – каже Таня, – що ми з Русланом вже розмовляємо, обіймаємось і перепитав, чи купить йому бабуся робота за те, що він їй, як обіцяв, все розповідає. У мене аж подих перехопило! Це треба, Вероніка Василівна онука нацьковує їй розповідати все, що у насвідбувається, та ще й підкупом займається? Невже не розуміє, що не можна хлопчика цьому вчити, хто з Артема виросте при такому підході!
– А що, – не визнала своєї провини бабуся, коли їй подзвонив Руслан з претензіями, що неприпустимо привчати дитину базікати, доповідати, що підкуп є неприпустимим, – я до вас не лізу, що такого, якщо дитина рідної бабусі розповість, що там у мами з татом відбувається?Іграшки? Невже мені заборонено онукові іграшки дарувати?
– І що тепер робити? – дивується Таня, – Справа-то набагато серйозніше, ніж наші сімейні секрети. Вона ж нам сина виховує безпринципним, готовим на все, заради подарунків!
Відібрати у маленького Артема телефон? Попередити, щоб не відповідав на бабусині провокаційні питання? Але ж маленький хлопчик поки і не зрозуміє, що його використовують, щоб добути інформацію, адже не буквально ж бабуся діє, а викрадачів, ласкаво.
Обмежити спілкування Артема з Веронікою Василівною? Принаймні до того часу, поки або Артем не підросте або бабуся не вгамується?
– Вчіться конспірації, – радить Тані подруга, – інакше ніяк у вашій ситуації. Ну або оголосити бабусю персоною… ну як це у дипломатів називається? До того часу, поки вона не припинить свої розвідувальні операції.