Ще кілька тижнів назад, я пила по ранках свою ароматну каву, вдихала тишу, стежила, як сходить сонце під музику, яку так люблю. Потім робота, діти, сім’я, друзі, хоббі, відпочинок…
І так пролетіло безліч років… Я, навіть знаходила час: встигати жалітися…, були чимось незадоволеною, ображатися, плакати і “вдавати”, що я нещасна…
Читайте також: Російська армія хоче оточити угруповання Об’єднаних сил та оволодіти містом Харків
24 лютого 2022р. мій пісочний годинничок перевервувся. Тривоги, серени, вибухи … полонили мій спокій, мою душу, мою рідну землю. Все, що так любила не приносить, зараз жодного задоволення, ніби, щось обірвалося. Ранок, день, ніч у новинах, з надією почуть, ті гарні новини… Який сьогодні день? Гублюся і в цьому. Дуже радію, коли чую голос рідних, друзів і кого знаю…болить серце та розривається за Героїв, за дітей , за жінок, за кожного українця, за кожний клаптик нашої земельки. Пригадую, як ще дитиною, я шукала літака у небі, а зараз здригаюся від будь якого легкого шуму.
“Боже, ще скільки до Перемоги? Дай сил благаю Тебе!
Пошли нам добрі новини, я вірю у Твої дива!”
Автор: @Lilia Klym